Таку назву печера отримала від трьох витворів біля свого входу.
Сама печера, яка знаходиться на плато Чатир-Даг, відома ще з 20 років минулого століття. Кілька десятиліть печера не охоронялася, зайти до неї міг будь-хто: місцеві ходили до печери за водою, туристи за сувенірами.

Юрій Полканов (спелеолог): “На другому поверсі був чудесний сталагміт висотою приблизно 50 сантиметрів, товщиною сантиметрів 10, напівпрозорий. Ззаду можна було ставити свічку і бачити наскрізь. Збили його на початку 70-х років, зараз його вже немає”.

Лише в цьому році спелеологи обладнали печеру для організованого відвідування. Звичайні туристи можуть спуститися на глибу до 70 метрів, далі ще 150 метрів можуть пройти лише відчайдухи, адже пробиратися треба за допомогою спеціального обладнання.

Евген Тюрін (студент): “Досить вузька ущелина і єдина мотузка. Потрібно спиратися двома ногами і якось карабкатися”.

На глибині 240 метрів, маршрут для туристів закінчується, й починається робота спелеологів-науковців, адже печера має своє недосліджене продовження. Спелеологи впевнені, якщо вдасться пройти далі крізь кам’яні брили можна вийти в систему зовсім іншої печери.

Олександро Козлов (голова центру спелеотуризму): “Якщо ми пройдемо в цій печері дуже вузькі проходи, то ми потрапляємо в печеру Аянская. Печера Аянская, це буде печера не менша чим Кизил-Коба, з річкою. Це та печера, яка акумулює в собі повністю водні потоки Чатир-Дага”.

Вік печери порахувати важко, але він не менше як півмільйона років. Температура повітря під землею постійна - не більше 6-8 градусів тепла. А от зовнішній вигляд змінюється щороку. Взимку та весною велика кількість талого снігу збігає прямісінько в печеру, вимиває її й творить нові дивакуваті маршрути.