Це була друга стадія розпаду імперії. Перша стадія відбулася у 1917 році, коли з імперії вирвалися Польща, Фінляндія, Литва, Латвія й Естонія (останні три ненадовго). Друга стадія розпаду принесла незалежність 14 республікам, зокрема й Україні.

Читайте також Як реінтегрувати військових, біженців та переселенців у нормальне життя: три етапи

Попереду – третя стадія розпаду

Я не знаю, коли і як завершиться війна, але в разі російської поразки її наслідком з дуже високою ймовірністю буде третя стадія розпаду. Скоріше за все, остаточна, хоча, можливо, передостання.

Нині ми маємо ситуацію, яка майже в усьому нагадує 1991 рік:

  • невдала імперська війна – її цілі не досягнуті;
  • економічна криза – не вистачає грошей для перерозподілу, а це найголовніша "скрепа";
  • крах ідеології та спроб створити спільну ідентичність;
  • брак базової безпеки для мас та еліт;
  • демонстрація недостатньої спроможності силовиків – зменшення страху.

Але на додачу діють кілька факторів, яких не було у 1991 році. Мовиться про санкції, адже тоді Захід допомагав, а нині навпаки. Також важливим є інтернет, як засіб комунікації та самоорганізації, навіть під контролем.

Особливим фактором є наявність великих гравців зі своїми інтересами: Китай, Туреччина, Саудівська Аравія тощо. Крім того, є історії успіху та взірці для наслідування – Естонія, Україна, Азербайджан, Казахстан.

Зауважте Мобілізація непопулярна, але потрібна: у чому проблема політиків

Ще один фактор – відсутність кар'єрних перспектив для місцевих еліт, яким в радянські часи надавалося велике значення (career journey часто забувають додавати в перелік імперських "скреп", але саме це поховало не одну імперію).

Усі ці фактори працюють на розвал, натомість нема нових факторів збереження.

Які уроки ми можемо винести з 1991 для нашого часу?

1. Жодна імперія не вічна. СРСР був незмірно могутнішим за нинішню Росію, але він розпався.

2. Єдність і легітимність падають дуже поступово, а потім раптово і до нуля.

3. Імперія не здатна запропонувати жодну картину майбутнього, це можуть лише нові лідери.

4. Імперію розвалюють старі еліти, але визвольні рухи мають свою важливу роль. Старі парламенти є ключовою точкою, попри їхню обмежену легітимність.

5. Шлях від проголошення незалежності до створення спроможної держави довгий і складний, але важливо почати.

Цікаво Освіта-2024: що у пріоритеті і як буде фінансуватися

6. Пасивна більшість не відіграє жодної ролі. Основна роль належить старим елітам та активній меншості, яка може бути дуже невеликою. Пасивна більшість прагне стабільності й безпеки, вона приймає порядок денний і картину майбутнього, розроблену мікроскопічною активною меншістю та трансльовану старими елітами на загал.

7. Захід нічого не розуміє, перебуває в полоні москвоцентризму та "великої культури", боїться наслідків, намагається зберегти імперію до останнього дня її існування, а потім приймає реальність.

8. Імперію треба добивати, інакше вона прагне відновитися.