4 причини, чому Україну можуть знову змушувати поступитися Росії

Якщо зв'язати всі останні події з закордонними візитами в один клубок, то можна дійти висновку про можливість розмороження переговорного треку. Причому в найгіршому для України сценарії – за аналогією з лютим – березнем 2025 року, коли Дональд Трамп вимагав від нас поступки Росії. Цьому є щонайменше чотири причини. Про це пише Ігор Тишкевич, інформує 24 Канал.

Читайте також Чи готовий президент позбутися свого "дракона"?

Трамп хоче показати Сі свою могутність

1. Дональд Трамп все ж таки поспішає на тлі переговорів із Китаєм. Президент США хотів заморозити війну в Україні у заданих ним рамках та розпочати спільні проєкти з Росією. Отже, на тлі конкуренції з Китаєм спробувати грати Москвою як фактором, що стримує апетити Пекіна в Європі та Азії. А також підтвердити, що Східна Європа перебуває в зоні впливу США. Ну і, нарешті, заробити на цьому завдяки економічній співпраці з Росією. 

Ця концепція не спрацювала, й українське питання вже порушувалося на зустрічі Трампа та Сі Цзіньпіна. Під час візиту американського президента до КНР його теж обговорюватимуть. Якщо сторони домовляться позначити контури мирного процесу, США змушені будуть рухатись у цьому треку. А це вже трішки не MAGA. 

Можливість вирішити питання до поїздки в Пекін для Трампа є дуже привабливою. 

Але ще місяць тому ситуація була патовою: Москва вимагала дуже багато, не маючи можливості домогтися цього силою. Україна не могла змінити баланс сил. Європейські союзники США дуже побоювалися повторення Мюнхена 1938 року. Саме тому Трамп заявив: "Нехай повоюють" – і чекав слушної нагоди. 

Росія веде власну гру

2. Москва виходила на переговорний трек із США за двома напрямками. Ключове – це переведення питання війни з основного в додатковий. Чому так? Подивіться на їхню риторику та теми Дмитрієва. Кремль намагається купити Трампа вигодами від торгівлі ресурсами, входом у контроль Північного морського шляху та політичного позиціювання. 

Питання російсько-української війни Москва подає як "неприємну перешкоду", яка стоїть на шляху до "світлого і багатого на вигоди майбутнього". Тобто основна тема для домовленостей – не завершити війну, а домовитися, як і на чому заробити, і тоді стане ясно, як і коли виходити на мирні переговори. 

При нагоді хочу нагадати останній публічний візит Дмитрієва до США. Наші ЗМІ активно і навіть радісно коментували те, що посланець Путіна не зустрівся з політичними важкоатлетами у Вашингтоні. Але пропустили одне – Дмитрієв активно зустрічався із бізнесом. Тими, хто зароблятиме у разі договірняка з війни. І це була його мета. 

Уже ці люди, американські громадяни, власники бізнесів і прихильники Трампа, побачили вигоду і говорили зі своїм президентом. 

Друга переговорна нитка – твердження, що Москва зможе продавити ситуацію на фронті, й Україна в будь-якому разі змушена буде здавати території. 

Тепер дивимось на сьогоднішню ситуацію. Трек Дмитрієва йде. На фронті досить складна ситуація. Кинувши додаткові резерви, Путін намагається створити картину розвалу фронту. У Вашингтоні замислились. Адже якщо це так, то треба йти на замороження – поразка України не вигідна США. А Київ може бути більш зговірливий. Тому мета візиту Дріскола – з'ясувати, що реально відбувається і чи варто Трампу поспішати.

Актуально Без Донбасу та сильної армії: ЗМІ окреслили план США та Росії, який хочуть просунути Україні

Корупційний скандал в Україні і можливості виходу з нього

3. Міндічгейт. Найбільша політична криза в Україні, яка перебуває на початковій стадії. Сам факт скандалу, до якого причетне оточення Зеленського, вже послаблює Україну. 

Вихід – кардинальна зміна внутрішньої політики, в рамках якої президент не лише жертвує частиною свого оточення, а й втрачає частину важелів впливу на ситуацію. Але якщо Зеленський не готовий до таких рішучих кроків і намагатиметься зберегти стару команду, то в США з'являться чудові механізми впливу на нього особисто.

Якщо Дріскол за результатами поїздки рекомендує заморозити війну, то рішення ухвалять швидко і доведуть до оточення українського президента з неабиякою часткою інструментів політичного примусу. 

Замороженням війни в Україні Трамп хоче врятувати себе

4. Епштейнгейт у США. Це вже скандал, який може коштувати поста президенту Трампу. Руйнує його формат монобільшості в Конгресі. Він також на початковій стадії. У такій ситуації президентові США потрібна зовнішньополітична перемога, а варіант із російсько-українською війною цілком підходить. Він б'є одразу за трьома напрямками: 

• завершення війни,
• завершення війни на умовах Трампа до переговорів із Сі (демонстрація сили США),
• бізнес із Росією. 

Одним словом, MAGA у всій красі. За наявності сприятливих стартових умов Трамп не вагатиметься. 

Що робити Україні?

Виходить, усе пропало? Не поспішав би з такими висновками. Україна має можливості для власної гри. Нехай і зі слабкою стартовою позицією. По-перше, критично важлива не поїздка Зеленського до Туреччини, а поїздка Дріскола до України. 

Можливо, добре, що ключові політичні гравці виїхали за кордон. Адже генерал більше спілкуватиметься з військовими і, можливо, сформує своє бачення ситуації, яка сьогодні справді складна для України, але вже точно не є розгромною, як це намагається показати Москва. 

По-друге, управлінські та політичні рішення Зеленського у найближчі 7 – 10 днів. Якщо президент України продемонструє готовність перезавантаження системи керівництва країною і якщо це підтримають його політичні опоненти, то такий крок може призвести до зростання довіри з боку населення. А значить, більшої свободи у прийнятті управлінських рішень. За нормальної комунікації з партнерами – збереження рівня підтримки України.

По-третє, зовнішня політика. Навесні позиція держав Європи та Туреччини допомогла стримати тиск США. Сьогодні це також можливо. Ба більше, візит Зеленського до Туреччини може бути корисним ще з одного боку – Реджеп Ердоган має чудові стосунки з Сі і здатний виступити як посередник для розморожування українсько-китайського дипломатичного треку. 

В умовах, коли про завершення війни розмовлятимуть США та Китай, важливо мати можливість донести свою позицію до Пекіна. Що найголовніше – розпочати пропонувати партнерам можливий функціонал України. Тобто змістити акценти. Поки що просимо допомоги у відбитті агресії та післявоєнному відновленні, а можна пропонувати свій функціонал і бачення співпраці, свою участь у глобальних проєктах. 

Важливо показувати, що російська агресія – фактор, який заважає не лише нам, а й зацікавленим сторонам. 

Поки що варто уважно стежити за стрічкою новин. Причому насамперед у країнах, зав'язаних на процесах. Буде багато цікавих натяків на перебіг процесу.