Фальсифікатор історії: де, як і чому Путін набрехав у скандальній статті

15 липня 2021, 19:40
Читать новость на русском

Президент Росії Путін у ході "прямої лінії" 30 червня пообіцяв написати статтю "про історичну єдність українців і росіян". За 2 тижні вона нарешті з'явилася на сайті Кремля. У цьому "простирадлі" на 40 тисяч знаків зібрано весь концентрований великодержавний наратив держави-агресора.

Стаття Путіна більше нагадує реферат студента-першокурсника з ПТУ, який навпомацки шукав щось по темі й знайшов старий підручник, інформація в якому вже давно не актуальна та застаріла, але йому про те не повідомили.

Читайте також Путін-історик: як знову повторюється мантра про "один народ"

Насправді це не так й за написанням статті стояв, мабуть великий авторський колектив, який насичував "текст Путіна" фактами та змістами.

У такому разі ситуація ще трагічніша, адже стаття не витримує жодної критики, є слабкою та відверто фальшивою. Єдиний позитив –   Путін "вивчив" українську та подав статтю двома мовами. Власне, цей факт вже є вичерпним для теми про нібито один нарід.

На цьому можна було й зупинитись, але в статті зібрано ще чимало цікавих прикладів російської великодержавної пропаганди та ідеологічних діверсій, які вимагають аналізу та оцінки. Давайте ж розглянемо їх у форматі фактчекінгу. Крок за кроком.

Стаття Путіна –  що це було: 

Середньовіччя

Цитата Путіна:

Слов'янські та інші племена на величезному просторі – від Ладоги, Новгорода, Пскова до Києва і Чернігова – були об’єднані однією мовою (зараз ми називаємо її давньоруською), господарськими зв'язками, владою династії князів Рюриковичів.

Під "іншими племенами" Путін скромно замовчує про фіно-угорські народи. Але саме вони були основним населенням європейської частини майбутньої Росії, хоч і не мали відношення до слов'ян. Звісно, у них були свої звичаї та мови. Вони збереглися й донині – наприклад, у Мордовії мови народів ерзя та мокша поряд з російськими є офіційними мовами спілкування республіку, щоправда, Москва робить все можливе для знищення мов так званих "нацменшин" та впровадження російської.

Нині історики вважають, що не було єдиної "давньоруської мови" (Путін у статті плутає її з церковнослов'янською), а були споріднені мови та діалекти слов'ян. Саме на них говорили представники військової еліти, що здійснювали адміністрування контрольованих територій. При цьому підкорене та обкладено даниною місцеве населення говорило на інших мовах.

Цитата Путіна:

А після хрещення Руси – й однією православною вірою. Духовний вибір Святого Володимира, який був і Новгородським, і Великим Київським князем, і сьогодні багато в чому визначає нашу спорідненість.

Хрещення Руси не було одномоментним актом й насаджування православ'я відбувалось протягом століть. Різні племена на контрольованих Рюриковичами територіях тривалий час сповідували різні вірування, а деякі були християнами лише номінально.

Ба більше, чимало язичницьких вірувань залишилося й досі, а деякі стали частиною релігійного культу християн. Наприклад, святкування Івана Купала.

Читайте також Стаття Путіна містить усі ключові імперські скрепи

Зазначимо, що крім росіян та українців християнами східного обряду є також, наприклад, мешканці Албанії, але про спорідненість з ними Путін статті не писав.

Цитата Путіна:

Слова Віщого Олега про Київ: "Да буде це мати містам руським" – зберегла для нащадків "Повість временних літ".

"Повість минулих літ"–   швидше літературне, ніж історичне джерело, а значна його частина є легендарною. Є велика вірогідність, що князь Олег такого не казав, а якщо й казав то мав на увазі "русь" не як територію, а як групу людей – скандинавських торговців/військових, що були "операторами" так званого "шляху з варягів у греки".

Цитата Путіна:

Пізніше, як і інші європейські держави того часу, Давня Русь зіткнулася з послабленням центральної влади, роздробленістю. При цьому і знать, і прості люди сприймали Русь, як спільний простір, як свою Вітчизну.

Люди тих часів не мали уявлень про якусь "батьківщину". Князі опікувалися власними землями–   вотчинами, а прості люди фізично не могли сприймати такі великі простори. Давня Русь була зібрана з клаптиків –   різних народів і племен. Все це трималося на військовій силі та князівській владі. Й про "один народ" ніякої мови бути не може.

Цитата Путіна:

Після руйнівного нашестя Батия, коли багато міст, у тому числі Київ, були розорені, роздробленість посилилася.

Путін пише про монгольське розорення Києва 1240 року, але нічого не вказує про страшну руйнацію столиці Русі 1169 року. А тому, що зруйнували Київ князі Північної Русі на чолі з синами Володимиро-Суздальського князя Андрія Боголюбського. Після цього ганебного нападу "матір міст руських" втратила свій статус.

Володимиро-суздальський князь Андрієй Боголюбський – ініціатор разорення Києва 1169 року, реконструкція професора Герасимова / Фото –  Музей Москви    

Також не існує ніякого зв'язку між "роздробленістю" та Батиєм. Крім того, Путін подає роздробленість як щось негативне, насправді ж це природній процес, який має як негатив, так і позитивні риси, вважається прогресивним явищем. Звісно, володарю величезною імперії відцентрові тенденції можуть не подобатись, але це його персональні проблеми.

Цитата Путіна:

Північно-Східна Русь потрапила у ординську залежність, але зберегла обмежений суверенітет.

Північно-східні князівства стали фактично частиною Улусу Джучі й на багато десятиліть були васалами Золотої Орди. Власне на праві збирання данини для монголів і базується піднесення Москви, тому Путіну краще б було пошукати спорідненості та братерства з ординцями.

Князь Олександр Невський в Орді в умовах "обмеженого суверенітету / Репродукція картини В. Курдюмова

"обмежений суверенітет" на Русі очима С. Іванова / Репродукція картини "Баскакі"

Термін "обмежений суверенітет" –   дуже обережний й не конкретний. Він не розкриває суті й є спробою обдурити аудиторію.

До теми Три цитати зі статті Путіна про Україну, на які потрібно звернути увагу

Цитата Путіна:

Південні та західні руські землі здебільшого увійшли до складу Великого Князівства Литовського, яке, хочу звернути на це увагу, в історичних документах називалося Великим Князівством Литовським і Руським.

Насправді держава мала назву Велике Князівство Литовське, Руське, Жемайтійське та інших (земель).

Цитата Путіна:

Представники княжих і боярських родів переходили на службу від одного князя до іншого, ворогували між собою, але й дружили, укладали союзи. На Куликовому полі поряд з Великим князем Московським Дмитром Івановичем билися воєвода Боброк з Волині, сини Великого князя Литовського Ольгерда – Андрій Полоцький і Дмитро Брянський. При цьому свої війська на з’єднання з Мамаєм вів Великий князь Литовський Ягайло – син тверської княжни. Все це – сторінки нашої спільної історії, відображення її складності та багатовимірності.

Приклад такої дружби: Діда князя Ягайла по матері вбили в Орді у 1339 році за наклепом московського князя Івана Каліти.

Битва на Куликовому полі не була протистоянням з Золотою Ордою. Насправді, московські князі брали участь у війні на боці одного з претендентів на престол в Орді – Тохтамиша, тобто, де-факто, стали учасниками "громадянської війни" як васали. Вже за 2 роки після битви на Куликовому полі Тохтамиш спалив Москву й нагадав про те, хто є головним.

Новий час

Цитата Путіна:

Важливо зазначити, що і у західних, і у східних руських землях розмовляли однією мовою. Віра була православною. Аж до середини XV століття зберігалося єдине церковне керівництво.

Про "одну мову" ви вже все зрозуміли. Тут Путін підмінює поняття й говорить про так звану "церковнослов’янську мову", що відігравала роль латини у цих землях. Саме вона згодом стане основою для російської мови – фактично, створеної штучно.

При цьому народи так званої Давньої Руси говорили на своїх мовах або діалектах. Від них походять сучасні українська та білоруська мови, саме тому білорус легко зрозуміє українця чи поляка, але росіянин на 99% не зроміє жодного з них.

Коли ж Путін вказує про "єдине церковне керівництво", то обережно уникає конкретики, адже саме через демарш Москви, розкол та самопроголошення власної церкви на базі Московської єпархії.

Нині ж цей факт Росія замовчує й вказує на те, що колись була єдність. А з чиєї вини вона зникла, хто розкольники –   мовчить.

Цитата Путіна:

Створилася "Річь Посполита Обох Народів" (по суті – польського і литовського).

Українською буде "Річ Посполита" без м'якого знаку. Це не було національне об'єднання, як його намагається подати Путін, а станове – в даному випадку: шляхти та вищої еліти. Нащадки східнослов'янських князівських родів мали такі самі права як їх польські чи литовські колеги.

Цитата Путіна:

У проханні Війська запорозького королю Речі Посполитої у 1649 році говорилося про дотримання прав руського православного населення, про те, щоб "воєвода Київський був народу руського і закону грецького, щоб не наступав на церкви божі"... Але запорожців не почули.

Насправді ж почули: замість Януша Тишкевича київським воєводою було призначено православного Адама Киселя, сенатора Речі Посполитої. В тому ж документі Богдан Хмельницький заявляє, що Військо запорозьке залишається вірнопідданим.

Важливо Україну потрібно повернути силою: що задумав Путін

Ще одна помилка авторів статті –   вживання терміну “запорожців”. Насправді тут "Військо запорозьке" вживається не як географічна приналежність, а як назва державного утворення, відомого в історії як Гетьманщина. Власне саме з Військом Запорізьким московський цар укладав Березневі статті 1654 року – між іншим, двома мовами –   української та російською.

До речі, станом на 1649 рік Москва та Варшава були союзниками та згідно з умовами Поляновського договору 1634 року мали спільно діяти проти союзників Хмельницького – кримських татар.

Цитата Путіна:

Тоді посли Б. Хмельницького і Москви об’їхали десятки міст, включно з Києвом, мешканці яких принесли присягу російському царю. Нічого такого, до речі, не було під час укладення Люблінської унії. 

Згадані Путіним події відбувались у січні –  лютому 1654 року, а сам договір був укладений лише в березні у Москві, тому присяги ті не мали ніякої юридичної сили. До речі, сам царський представник Василь Бутурлін на Переяславській Раді відмовився присягати від імені свого господаря.

Важливо розуміти, що після ухвали Березневих статей у Москві в Україні не відбулося їхньої ратифікації.

Богдан Хмельницький не повідомив про них ані відповідними універсалами, ані на раді – її він не скликав . Про зміст статей козаки дізналися лише після смерті Хмельницького.

Лише 1657 року на вимогу козацької старшини Іван Виговський у присутності Юрія Хмельницького та московського посла зачитав зміст 11 статей. В за 2 роки –  1659 році московити фальшували березневі статті та змусили сина Хмельницького підписати їх – вони складались з 14 пунктів (замість 11) та суттєво обмежували автономність України. Оригінали Березневих статей були знищені, а замість них Москва поширила міф "про споконвічне прагнення молодшого брата поєднатися зі старшим". Власне, його й поширює Путін.   

Цитата Путіна:

У ході затяжної війни Російської держави з Річчю Посполитою деякі з гетьманів, спадкоємців Б. Хмельницького, то "віддалялися" від Москви, то шукали підтримки з боку Швеції, Польщі, Туреччини. Але, повторюю, для народу війна носила, по суті, визвольний характер.

Ось так обережно Путін натякає, але не пише про Конотопську битву 1659 року, коли спільне військо гетьмана Виговського та кримського хана Мехмеда Четвертого розгромило велику російську армію росіян (за різними оцінками, вона налічувала понад 100 000 вояків).

Конотопська битва – важлива сторінка українсько-російських відносин:

  

Конотопську битву росіяни дуже не люблять згадувати, адже вона руйнує міф про "один народ" та "споконвічне прагнення українців до возз'єднання з росіянами".

Так само, до речі, як і не менш славетна битва під Оршею 1514 року, коли велике московське військо було вщент розбито об'єднаним військом українців, білорусів, литовців і поляків під орудою великого гетьмана литовського Костянтина Острозького.

"Визвольний характер" –   це штамп ще радянської історіографії. Козаки дійсно легітимізували свій статус та фактично стали новим виданням української шляхти. Для простого народу насправді ж мало що змінилося, адже замість одних поневолювачів прийшли інші.

Цитата Путіна:

До складу Російської держави увійшли місто Київ і землі лівобережжя Дніпра, у тому числі, Полтавщина, Чернігівщина, а також Запоріжжя. Їхні мешканці возз’єдналися з основною частиною руського православного народу. За самою цією областю утвердилася назва "Мала Русь" (Малоросія).

"Мала Русь" – термін штучний й спочатку використовувався у церковній переписці, коли київські митрополити з меркантильних інтересів відмовились від титулатури "митрополит київський, галицький і всієї Русі" та назвались "митрополитами Малої Русі".

Термін почав вживатись за часів Хмельниччини й фігурує у Березневих статтях 1654 року, при цьому себе українці так не називали, а цей термін насаджувався московитами. Утвердився він саме завдяки адмінресурсу та тиску Московії, яка проголосили себе Великою Руссю. Власне після переяславських угод московський цар почав називати себе володарем "Всея Великія і Малия Русі".

Читайте також Стяг батьківщини: Кримськотатарський прапор як символ боротьби з окупантами

При цьому ніякої мови не може бути про один нарід –   в багатьох джерелах того часов чітко розділяються українці та московити.

Цитата Путіна:

Назва "Україна" тоді використовувалася частіше у значенні, в якому давньоруське слово "окраїна" зустрічається у письмових джерелах ще з ХІІ століття, коли йшлося про різноманітні порубіжні території. А слово "українець", якщо судити також на підставі архівних документів, спочатку означало прикордонних служивих людей, які забезпечували захист зовнішніх кордонів.

Популярна теза польської та російської історіографії не витримує критики при детальному аналізі. У згаданому Путіним повідомленні Іпатіївського літопису під 1187 роком вперше згадується Україна в значенні земель Переяславського князівства (ніяка не окраїна, а саме серце Русі).

Пізніше у записах 13 століття під "Україною" розуміються Галичина, Волинь, а також Холмщина та Підляшшя (нині в складі Польщі). У литовських і польських джерелах XIV—XVII століття "Україною" називали руські землі Галичини, Волині, Київщини, Поділля й Брацлавщини, а у вузькому — територію середнього Подніпров'я.

Також зовсім не як "окраїна" згадується Україна в Березневих статтях 1654 року. Саме там царат мусив розмістити військові залоги для захисту українців від поляків.

Що ж стосується тлумачення терміну "українець", то тут Путін пальцем ткнув у небо і влучив. Нині українци дійсно забезпечують захист східних кордонів України від російського агресора.

Цитата Путіна:

На Правобережжі, яке залишилося у Речі Посполитій, реставрувалися старі порядки, посилився соціальний та релігійний гніт. Лівобережжя, землі, взяті під захист єдиної держави, навпаки, стали активно розвиватися. Сюди масово переселялися жителі з іншого берега Дніпра. Вони шукали підтримки у людей однієї мови, і, звичайно, однієї віри.

Це дуже велике перебільшення та перекручення. Москва постійно намагалася обмежити права та свободи України. Через росло невдоволення окупантами, що виливалося й збройні виступи. Релігійного гніту дійсно не було, але соціальний нікуди не подівся.

За 130 років після укладення Березневих статей Царат фактично поглинув Україну –   вона позбулася незалежності, а більшість її населення – особистої волі.

1764 року російська імператриця Катерина Друга скасувала посаду гетьмана, наступного року на Слобожанщині був ліквідований полковий устрій, а 1775 року царська армія зруйнувала Запорозьку Січ. За 6 років на Лівобережній Україні було створене Малоросійське генерал-губернаторство із загальноімперським адміністративним устроєм.

3 травня 1783 року Катерина Друга заборонила селянам Лівобережної України та Слобожанщини переселятися з того місця, на якому їх застала остання ревізія. Таким чином, українські селяни, звільнені від кріпацтва в ході Хмельниччини, знову стали рабами. Водночас селяни Галичини (тоді – частина Австрійської імперії), за 11 місяців перед тим були звільнені від особистої залежності.

Про це Путін не сказав нічого.

Цитата Путіна:

Під час Північної війни зі Швецією перед мешканцями Малоросії не стояв вибір – з ким бути. Заколот Мазепи підтримала лише невелика частина козаків. Люди різних станів вважали себе руськими і православними.

Саме з цієї причини росіяни влаштували 13 листопада 1708 року Батуринську різанину, коли зруйнували тодішню столицю Гетьманщини та замордували від 11 до 15 000 людей. Єдиновірці не пожаліли ні жінок, ні малих дітей, ні православних храмів –   все це було зроблено за наказом міньйона Петра Першого –   князя Меньшикова.

Батуринська різанина – про неї не згадав Путін:

 Батуринська різанина була не поодиноким проявом садизму росіян. Встановленим фактом є масове вбивство росіянами українців у Лебедині (понад 900 жертв), зруйнування Запорізької Січі.

Віддавна відомо про постійні свавілля й непослух мінливих і непокірних запорожців. Як бунтівники й непослушники, вони підлягають знищенню і заслужили страти, - уривок з грамоти Петра Першого від 26 червня 1709 року.

Все це відбувалося у рамках каральної експедиції проти українців, що за наказом Петра Першого проходила у 1708 - 1709 роках.

Цитата Путіна:

Малороси багато в чому і творили велику спільну країну, її державність, культуру, науку. Брали участь у освоєнні та розвитку Уралу, Сибіру, Кавказу, Далекого Сходу.

Більшість у якості засланців. Зокрема був засланий до Сибіру один з лідерів Коліївщини полковник Микита Швачка був засланий до казахських степів. Чимало українців у ході так званого "освоєння та розвитку" й загинули. Саме же "освоєння" за своєю суттю було колоніальними війнами та супроводжувалося масовими фактами геноциду місцевого населення.

Цитата Путіна:

Після поділів Речі Посполитої Російська імперія повернула західні давньоруські землі, за винятком Галичини і Закарпаття, які опинилися в Австрійській, а згодом – у Австро-Угорській імперії.

При цьому Путін забув додати, що таким чином українці опинились у тюрмі народів –  переважна їх більшість стала кріпаками й була позбавлена будь-яких прав.

Цитата Путіна:

Інтеграція західно-руських земель до спільного державного простору була не лише результатом політичних і дипломатичних рішень. Вона відбувалася на основі спільної віри та культурних традицій.

Тут знову згадаємо про панщину, кріпацтво. "Нормальну" інтеграція мали лише представники шляхти та верхівки козацтва, яких прирівняли до російських дворян, але це було лише кілька відсотків від українства.

Цитата Путіна:

І знову я особливо зазначу – мовної близькості. Так, ще на початку XVII сторіччя один з ієрархів Уніатської церкви Йосиф Рутський повідомляв у Рим, що мешканці Московії називають руських з Речі Посполитої своїми братами, що письмова мова у них цілком однакова, а розмовна – хоча й відрізняється, але незначно. За його висловом, як у мешканців Рима і Бергамо. Це, як ми знаємо, центр і північ сучасної Італії.

Тобто вже не "одна мова", а мовна близькість? До речі, у згаданому Бергамо тоді говорили не італійською, а на бергамському діалекті східноломбардської мови. Тут Путін маніпулює й намагається підлаштувалти реалії сьогодення під 17 століття.

В Італії тоді не було єдиної мови, як не було її у Франції чи Німеччині. Були різні мови та безліч діалектів. Основою сучасною італійської стала так звана "тосканська мова", яка утвердилася на всій території Апенін лише в 19 столітті. Схоже, у бункері просто відсутній інтернет або заблокована вікіпедія, тому Путін й пише те, чого не розуміє.

Цитата Путіна:

Звичайно, за багато століть роздробленості, життя у різних державах, виникли регіональні мовні особливості, говори.

Графіті на стінах Софійського собору, що датовані 11 – 12 століттями, вказують, що їх автори писали мовою, подібною до української. Ця мова значно відрізнялася від "книжної" –   церковнослов’янської мови, тобто одного з діалектів староболгарської, що його запровадили Кирило та Мефодій офіційну мову богослужінь в 9 – 10 столітті.

Цитата Путіна:

Мова літературна збагачувалася за рахунок народної.

Походження російської мови –   питання досі дискусійне. швидше за все, це штучно нав'язана підкореному населенню європейської частини сучасної Росії мова. Це було зроблено для уніфікації та полегшення адміністрування, тобто управління державою.

При цьому російська еліта російську мову зневажала й спілкувалася між собою іншими мовами –   англійською, німецькою французькою тощо. Російські царі належали до німецької династії та російської розмовляли поганенько з відчутним акцентом, зокрема й Алєксандр Третій, якого так цінує Путін.

Російський цар з німецьким акцентом:

Цитата Путіна:

Не збираюся нічого ідеалізувати. Відомі й Валуєвський циркуляр 1863 року, і Емський акт 1876 року, які обмежили видання і ввезення з-за кордону релігійної та суспільно-політичної літератури українською мовою. Але тут важливим є історичний контекст. Ці рішення приймалися на тлі драматичних подій у Польщі, прагнення лідерів польського національного руху використати "українське питання" у своїх інтересах. Доповню, що художні твори, збірки українських віршів, народних пісень продовжували видаватися. Об'єктивні факти говорять про те, що в Російській імперії йшов активний процес розвитку малоросійської культурної ідентичності в межах великої російської нації, яка поєднувала великоросів, малоросів і білорусів.

Погані поляки, які не хотіли бути рабами, виявляється, були винні в тому, що царат забороняв українську культуру й залишав за нею лише роль сільської та маргінальної. Росіяни й зараз дуже люблять "потєшних хохлів" і дуже тішаться від Ані Лорак, Таїсія Повалій чи якогось Дорна з Потапом.

Насправді ж "велика російська нація" існувала лише на папері, народи російської імперії не були одним цілим. Цей проєкт не вдалося завершити навіть більшовикам, хоч вони й були близькі до цього.

Цитата Путіна:

Одночасно в середовищі польської еліти і деякої частини малоросійської інтелігенції виникали й укріплювалися уявлення про окремий від російського український народ. Історичної основи тут не було і не могло бути, тому висновки будувалися на різноманітних вигадках.

Для чого було повторювати тези мракобісів 19 століття – невідомо. Такого собі не дозволяв навіть Жириновський.

Як би того не хотів Путін –   наука, а точніше науки (антропологія, генетика, етнографія, історія, лінгвістика тощо) з ним не згодна.

Українці та білоруси – це споріднені, але різні народи. Суттєво відрізняються від них росіяни – у формуванні цього народу велику роль відіграли не слов'янські компоненти. Чимало науковців нині взагалі ставить питання руба – чи можна вважати росіян слов'янами. Втім, це не добре й не погано – просто народи різні. Це є доведеним фактом.

Цитата Путіна:

З кінця ХІХ століття австро-угорська влада підхопила цю тему – в противагу як польському національному руху, так і москвофільським настроям у Галичині. В роки Першої світової війни Відень сприяв формуванню так званого Легіону українських січових стрільців. Галичан, запідозрених у симпатіях до православ'я і до Росії, піддавали жорстоким репресіям, кидали до концентраційних таборів Талергоф і Терезін.

Російська імперія вчинила зеркально. Звісно, до концентраційних таборів тоді не додумались, але незабаром росіяні "наздоженуть".

Новітня історія

Цитата Путіна:

Задекларований суверенітет виявився недовгим. Буквально через декілька тижнів делегація Ради підписала сепаратний договір з країнами німецького блоку. Німеччина і Австро-Угорщина, які знаходилися у тяжкому становищі, потребували українського хліба та сировини. Щоб забезпечити масштабне постачання, вони добилися згоди на відправку до УНР своїх військ і технічного персоналу. Фактично використали це як привід для окупації.

Путін не згадує, що російська делегація на чолі з Троцьким погодилася на такий стан речей, "віддала" німцям ще одних "братів" –   білорусів, а також ще чимало територій вже колишньої Російської імперії. Зі слів Путіна виходить, що УНР мала який вибір, насправді ж ситуація була геть іншою – більшовики намагалися окупувати Україну та втопити її у крові. У цій ситуація УНР довелося обирати гірше з двох зол.

Бій під Крутами – ще одна "забута" Путіним сторінка історії:  

Цитата Путіна:

На прикладі УНР видно, наскільки несталими були різноманітні квазідержавні утворення, які виникали на просторі колишньої Російської імперії під час Громадянської війни та смути.

Краще було б сказати: терор і масові вбивства, а також популізм та відвертий обман, що їх застосовували більшовики, виявились ефективнішими за демократичні практики.

Цитата Путіна:

На початку 1918 року була проголошена Донецько-Криворізька радянська республіка, яка звернулася до Москви з питанням про входження до Радянської Росії. Надійшла відмова. В. Ленін зустрічався з керівниками цієї республіки та переконував їх діяти в складі Радянської України. 15 березня 1918 року ЦК РКП(б) прямо ухвалив надіслати на Український з'їзд Рад делегатів, у тому числі з Донецького басейну, і створити на з'їзді "один уряд для всієї України". Території Донецько-Криворізької радянської республіки далі в основному і склали області Південного Сходу України.

Путін намагається видати стратегічний хід більшовиків видати за небажання загарбувати землі. Насправді ж все було не так - так звана “Донецько-Криворізька радянська республіка” була аналогом сучасних “ДНР”/”ЛНР”, за допомогою якої Ленін хотів встановити контроль над всією Україною. Що й було реалізовано згодом.

Цитата Путіна:

У 1922 році під час створення СРСР, одним із засновників якого виступила УРСР, після досить гострої дискусії серед лідерів більшовиків був реалізований ленінський план створення союзної держави як федерації рівноправних республік. До тексту Декларації про створення Союзу РСР, а згодом до Конституції СРСР 1924 року внесли право вільного виходу республік із Союзу. Таким чином, у підвалини нашої державності було закладено найнебезпечнішу "міну уповільненої дії". Вона й вибухнула, як тільки зник страхувальний, запобіжний механізм у вигляді керівної ролі КПРС, яка в підсумку сама розвалилася зсередини. Почався "парад суверенітетів".

Насправді "федеративність" була позірною, насправді ж СРСР був унітарною державою, а так зване "республіканське самоврядування" було запроваджено суто для покращення адміністрування окупованих територій. Ніякої політичної самостійності "республіки" не мали.

Під "керівною роллю КПРС" варто розуміти монополію на терор. Ця диктатура коштувала життя мільйонам українців.

Путін також обходить той факт, що чи не головним ініціатором "параду суверенітетів" була Росія – точніше РСФСР на чолі з Єльциним, його попередником.

Цитата Путіна:

У 20 – 30-і роки минулого століття більшовики активно просували політику "коренізації", яка в Українській РСР проводилася як українізація. Символічно, що в межах цієї політики за згоди радянської влади до СРСР повернувся і був обраний членом Академії наук М. Грушевський, один з ідеологів українського націоналізму, який свого часу користувався підтримкою Австро-Угорщини.

Коренізація закінчилася розгромом і масовими репресіями, жертвами яких стали сотні тисяч українців. На зміну коренізація прийшла жорстока русифікація та переслідування всього українського.

Згаданий вище Грушевський до того часу не дожив, але помер за дивних обставин. Нині існує достатньо обгрунтоване припущення, що Грушевського вбили на операційному столі.

"Керівна роль КПРС" у дії:

Цитата Путіна:

Саме радянська національна політика – замість великої російської нації, триєдиного народу, що складається з великоросів, малоросів і білорусів – закріпила на державному рівні положення про три окремих слов’янських народи: російський, український і білоруський.

Теза про те, що більшовики є творцями українства не витримує жодної критики. Це очевидно всім, хто не перебуває у бункері. Цю нісенітницю навіть не потрібно спростовувати.

Цитата Путіна:

У 1939 році землі, раніше захоплені Польщею, були повернуті до СРСР.

Польща не захоплювала землі СРСР (його тоді не існувало), тому їх неможливо було повернути.

Під "поверненням" Путін розуміє змову Гітлера та Сталіна, тобто союзницькі дії, а саме –   узгоджений згідно з пактом Молотова – Ріббентропа напад на Польщу та подальший розподіл сфер впливу.

Наслідки "збирання земель":

Цитата Путіна:

У 1940 році до УРСР увійшла частина Бессарабії, окупована Румунією в 1918 році, і Північна Буковина.

Не "увійшла", а була захоплена воєнною силою після ультиматуму та десантної операції.

Цитата Путіна:

У 1954 році до складу УРСР була передана Кримська область РРФСР – з грубим порушенням діючих на той час правових норм.

Які саме можуть бути правові норми в тоталітарній державі, де відсутнє верховенство права й закони є ширмою. Де-факто, комуністи могли скільки завгодно перекладати шматки територій з одного карману до іншого, депортувати цілі народи, здійснювати геноцид та етноцид.

До теми Реформа із запізненням та миттєвим ефектом: як змінили Україну 6 років декомунізації

Але у випадку з Кримом ситуація була продиктована економічними чинниками, а також історичними причинами. З давніх давен Крим населяли україні. Саме воно складали більшість населення за часів Кримського ханства, про що свідчать статистичні дані. Кримськотатарський нарід у ті часи відігравав панівну роль, але чисельно був у меншості.

Також не варто забувати, що за Крим УРСР віддали велику частину своїх континентальних територій.

Цитата Путіна:

Про це зараз мало згадують, але після звільнення Закарпаття радянськими військами з’їзд православного населення краю висловився за включення Підкарпатської Русі до РРФСР чи безпосередньо до СРСР – на правах окремої Карпаторуської республіки. Але цю думку людей проігнорували. І влітку 1945 року було оголошено – як писала газета "Правда" – про історичний акт возз’єднання Закарпатської України "зі своєю давньою батьківщиною – Україною".

Це відвертий реверанс на користь союзниці Путіна – сучасної Угорщини, що веде нині повзучу асиміляцію Закарпаття.

У коротенькому абзаці Путін змішав усе до купи, звісно – не згадав про Карпатську Україну, що постала у 1939 році й тоді ж була знищена союзниками Гітлера –  мадярами.

Цитата Путіна:

Таким чином, сучасна Україна – цілком і повністю дітище радянської епохи. Ми знаємо і пам'ятаємо, що значною мірою вона створювалася за рахунок історичної Росії. Досить порівняти, які землі возз'єдналися з російською державою в XVII столітті і з якими територіями УРСР вийшла зі складу Радянського Союзу.

Це повна нісенітниця й недолуге жонглювання фактами. Також було б цікаво дізнатись, а що ж таке "історична Росія", де її межі, чи обмежуються вони кордонами середньовічного московського князівства, чи включені туди загарбані землі завойованих народів і племен?

Також викликає питання термін "возз'єднання", адже відомо, Богдан Хмельницький погоджувався лише на протекторат, в той час як Гетьманщина зберігала незалежність. Саме з таким формулюванням українці давали присягу царю. І саме цар та його наступники згодом зрадили українців – вкрали їх державність та намагалися асимілювати.

Цитата Путіна:

Врешті-решт, чим саме керувалися лідери більшовиків, шматуючи країну, вже не має значення. Можна сперечатися про деталі, про підґрунтя тих чи інших рішень. Очевидно одне: Росія фактично була пограбована.

Сучасна Росія є політичним нащадком держави більшовиків, сам Путін колись був її частиною й давав присягу СРСР. Можна і потрібно сперечатись і правда буде точно не на боці Путіна та його авторів, що задурили старому голову відвертою маячнею.

Як розвалився СРСР:

Що ж до "Росія фактично була пограбована", то варто пригадати лише, хто отримав весь спадок СРСР, а також - хто володіє етнічними українськими територіями – Брянщиною, Стародубщиною, Кубанню тощо. Хто вкрав у 2014-му Крим?

Цитата Путіна:

Працюючи над цією статтею, основувався не на якихось таємних архівах, а на відкритих документах, які містять добре відомі факти.

Так вийшло, мабуть, через те, що російські архіви закриті (наприклад, події Другої світовою залишаються під грифом "таємно").

"Відкриті документи" та "добре відомі факти" –   це чудово, але їх не потрібно пересмикувати на власну користь. Також дуже шкідливо, коли історією починає займатись профан, який не розуміє контексту і підганяє все під вже готову схему. Саме цим займається Путін та його співавтори, яких він примусив займатися фальшуванням історії.

Сучасність

Цитата Путіна:

Все змінюється. У тому числі – країни, суспільства. І звісно, частина одного народу в ході свого розвитку – в силу ряду причин, історичних обставин – може у певний момент відчути, усвідомити себе окремою нацією. Як до цього ставитися? Відповідь може бути лише одна: з повагою!

Але чому ж Росія так не робила?

Цитата Путіна:

Нагадаю тут оцінку, яку дав один з найбільш яскравих політичних діячів нової Росії, перший мер Санкт-Петербурга А. Собчак. Як високопрофесійний юрист він вважав, що будь-яке рішення має бути легітимним, і тому в 1992 році висловив таку думку: республіки-засновниці Союзу після того, як вони самі ж анулювали Договір 1922 року, повинні повернутися до тих кордонів, в яких вони вступили до складу Союзу. Вся ж решта територіальних надбань – це предмет для обговорення, переговорів, тому що анульована основа.

По-перше, що стосується персони Собчака. Дійсно, померлий за дивних обставин колишній завідувач кафедри господарського права Ленінградського університету може вважатися авторитетом для свого колишнього студента чи навіть для членів тамбовського організованого злочинного угруповання або учасників “коопепатиу "Озеро", але жодним чином не є світилом міжнародного права. Його аргумент – щось на рівні дискусії на кухні. 

Це розуміє Путін, але працює за схемою "Остапа понесло". Мабуть російський президент сам не хоче, щоб до його державу застосували популістську формулу Собчака, адже тоді Росія втратить Калінінградську область, Куріли, частину Сахаліну та Ростовської області та ще багато земель, в різний час захоплених більшовиками.

Оцінка діяльності Путін від українців:

А, може, варто піти далі та віддати те, що було загарбане Російською імперією у Цінського Китаю? Чи не час відновити історичну справедливість для міста Хайшэньвей?

Цитата Путіна:

Довільну перекройку кордонів більшовики, як вже зазначав, почали ще до створення Союзу, і всі маніпуляції з територіями проводили волюнтаристськи, ігноруючи думку людей.

Росія нині цим "спадком" активно користується –   варто пригадати лише ситуація у Нагорному Карабасі або Молдові чи Центральній Азії.

Цитата Путіна:

Російська Федерація визнала нові геополітичні реалії. І не просто визнала, а багато чого зробила, щоб Україна відбулася як незалежна країна.

Це, мабуть, про Будапештський меморандум та гібридну війну, що її Росія вела проти України ще з часів Ельціна?

Цитата Путіна:

Тоді як за умови збереження економічних зв’язків між нашими країнами позитивний ефект для України налічував би десятки мільярдів доларів.

Путін пропонує поступитися суверенітетом в обмін на "кормленіє" газом. Саме це нині робить Росія з Білоруссю, де фактично відбувається повзуча окупація.

Цитата Путіна:

Україна і Росія впродовж десятиріч, сторіч розвивалися як єдина економічна система. Глибині кооперації, яка в нас була 30 років тому, сьогодні могли б позаздрити країни Євросоюзу.

Нема жодної країни Євросоюзу, яка б заздрила Росії. У противному випадку російські нуворіши не вивозили б капітали з Росії до ЄС.

Як думає Путін:

Цитата Путіна:

Ми є природніми, взаємодоповнюючими один одного економічними партнерами. Такий тісний взаємозв’язок здатний посилювати конкурентні переваги, примножувати потенціал обох країн.

Захоплення територій та вбивство українців доводить, що це не зовсім так.

Цитата Путіна:

І нарешті, за даними МВФ, у 2019 році, ще до епідемії коронавірусу, рівень подушного ВВП України склав менше 4 тисяч доларів. Це нижче, ніж у Республіки Албанії, Республіки Молдови і невизнаного Косова. Україна зараз – найбідніша країна Європи.

Цікаво, як, на думку Путіна, на це вплинула відкрита воєнна агресія Росії? Також цікаво, а чи порівнював Путін подушний ВВП Росії та країн ЄС?

Цитата Путіна:

Саме українська влада розтринькала, пустила на вітер досягнення багатьох поколінь.

Тут чи не вперше маємо погодитись з автором, але зауважимо, чиїми ж стараннями та під тиском якої держави зі столицею у Москві це відбувалося?

Цитата Путіна:

Навіть після відомих подій у Києві в 2014 році давав доручення російському Уряду продумати варіанти контактів по лінії профільних міністерств і відомств в частині збереження і підтримки наших економічних зв’язків. Проте зустрічного бажання як не було, так дотепер і немає.

Цікаво, чому (сарказм)?

Цитата Путіна:

По суті, українські еліти вирішили обґрунтувати незалежність своєї країни через заперечення її минулого, правда, за винятком питання кордонів. Стали міфологізувати і переписувати історію, викреслювати з неї все, що нас об'єднує, говорити про період перебування України в складі Російської імперії та СРСР як про окупацію. Спільну для нас трагедію колективізації, голоду початку 30-х років видавати за геноцид українського народу.

Лише наприкінці статті Путін згадав про Голодомор, жертвами якого стали понад 3 мільйони українців. Це дійсно був геноцид, цей факт є визнаним світовою спільнотою, є чимало доказів, що це підвтерджують. Дійсно, чимало документів досі таємні, але всі вони зберігаються у Росії, тому слова Путіна є відвертим цинізмом. А також, на жаль, втіленням російської державної політики.

Наступні кілька тисяч знаків у статті Путіна не стосуються історії й є довільним переказом російського спотвореного бачення подій у Сучасній Україні. Росія, звісно, не визнає себе як окупанта, але це вже предмет для іншого матеріалу та окремого фактчекінгу.