В Україні кожної третьої неділі травня згадують жертв політичних репресій в СРСР. У 2026 році пам'ятний день припадає на 17 травня. У 20 столітті українські землі перетворилися на полігон соціальних експериментів, що їх проводили очільники нової версії російської імперії – СРСР.

Жертвами тоталітарного комуністичного режиму стали мільйони людей, а наслідки радянської євгеніки, на жаль, й досі лишають помітний слід в Україні. Детально про це читайте в матеріалі 24 Каналу.

Важливо Під страхом смерті – заради чужого життя: історії українців, які рятували євреїв

Радянська держава трималася на терорі та пропаганді. Репресії були головним засобом державного управління в державі більшовиків. Завдяки цьому вони спочатку підкорили, а надалі тримали величезну країну у покорі.

Google Читайте більше перевірених новин Додайте 24 Канал у вибрані джерела в Google Додати

Після того як люди зрозуміли, що ті популістичні обіцянки, завдяки яким Ленін і компанія прийшли до влади, не будуть виконані, терор став головним інструментом для масштабних соціальних експериментів.

Більшовики планово та централізовано знищували цілі соціальні верстви, проводили етнічні чистки – саме під таким кутом варто розглядати інспірований більшовиками геноцид, який отримав персональну назву Голодомор.

До теми День пам’яті жертв політичних репресій: шокуючі факти про Великий терор

Кінцевою метою було створення нового типу – радянської людини, що була позбавлена національності (насправді – підігнана під російськомовний етелон) та мала бути слухняною, керованою і фанатичною.

Сталін – кат українського народу: дивіться відео про диктатора

Ще одним аспектом репресивної політики СРСР було створення у результаті терору великої маси практично дармової робочої сили, що працювала б на великих будівництвах та реалізовувала масштабні проєкти Кремля.

Завдяки терору людей зганяли на "ударні будівництва" на Донбас, Кузбас, до Сибіру та Центральної Азії, яку росіяни тоді називали Середньою.

Завдяки фактично рабській праці, ціною надзусиль і величезних жертв, а також американським і європейським технологіям у СРСР було створено потужну промисловість і гігантську армію.

Сталін був дійсно одним з найкривавіших диктаторів в історії, проте він не був архітектором радянського терору. На репресії була запрограмована вся радянська влада – ще Леніним та його соратниками.

Сталін був лише послідовником та учнем Леніна, що старанно реалізовував його плани. Можливо, жертв було ще більше, якби у роки так званої "громадянської війни" не загинули фанатики-більшовики, такі як Свєрдлов та інші, а до влади у 20-і роки не прийшли пристосуванці на чолі зі Сталіним, який усунув Троцького.

На фоні останнього Сталін навіть виглядав таким собі лібералом. Як би це дико не пролунало.

Після розгрому УНР і радянської окупації українські землі на довгі роки опинилися під владою Москви. При цьому формально українці отримали свою національну ерзацдержаву – УСРР, яка незначний час навіть поводилась відносно автономно, але це було тимчасовим явищем. Тому фактично це була нова форма російської окупації.

При цьому на чолі УСРР спершу навіть перебували українські більшовики, які поділяли в основному погляди московських колег на терор і репресії. Щоправда, згодом самі стали їхніми жертвами.

Більшовики запровадили в Україні свою адміністрацію та порядки, а також почали реалізовувати в Україні свої експерименти.

Читайте також Справжній День перемоги: що та чому святкують 8 травня, а що 9 травня

Великий терор, як прийнято називати трагічні події 1937 – 1938 років, насправді не був виключним явищем.

Репресії застосовувалися радянською владою протягом всього її існування – і в 1919-му, і в 1989-му. Тому варто говорити про "хвилі терору", коли залежно від часу його інтенсивність збільшувалась, чи зменшувалась.

Власне, на репресіях СРСР і тримався й розвалився, коли влада більше не наважувалась проливати кров своїх громадян. З роками змінювались форми та методи, але суть залишалася.

Україна за роки радянської окупації пройшла через червоний терор часів "громадянської війни", воєнний комунізм, насильницьку колективізацію, голодомори, чистки та полювання на "ворогів народу", масові депортації та інші злочини режиму.

Внаслідок радянського експерименту змінилась сама соціальна структура країни, були знищені цілі прошарки й верстви населення, змінено свідомість і психіку людей. Наслідком стали маргіналізація, люмпенізація та зросійщення.

Кількість жертв комуністичного терору в Україні, на жаль неможливо порахувати.

Відомо, що за роки так званого "Великого терору" 1937 – 1938 років в УРСР було засуджено майже 200 000 людей, третина з них були розстріляні, решта – потрапили у табори ГУЛАГу. Втім, це лише верхівка айсберга.

Мільйони загинули від голоду, десятки тисяч людей було розстріляно безсудно, сотні тисяч пройшли в'язниці, заслання, табори, примусово зазнали психіатричного лікування, втратили право на професію, не могли сповідувати свою віру та зазнали переслідувань через переконання.

Всі вони – жертви комуністичного режиму, Часто, на жаль, – безіменні.

Важливо Реформа із запізненням та миттєвим ефектом: як змінили Україну 6 років декомунізації

Радянська машина терору відзначалася розмаїттям. Але, мабуть, найбільш показовими були злочини так званих "трійок" і "двійок". Їхні жертви були закатовані та вбиті всупереч навіть законам СРСР.

Ніякого суду, як такого, над людьми не було, жертва не мала права на адвоката, рішення "трійок" виносилися таємно, вони були остаточними й не підлягали оскарженню.

Фактично це були планові страти з імітацією розслідувань – керівництво скидали плани з наперед визначеною кількістю знищених людей, кати на місцях мали ці накази виконувати.

Масові вбивства в СРСР були поставлені на потік – розстріли зазвичай проводилися на подвір'ях в'язниць, у підвалах НКВС або безпосередньо перед похованням.

Вбивцями були самі співробітники НКВС. Дехто з них незабаром повторив долю своїх жертв, але були й такі, що прожили довге життя, зробили кар'єру та ніколи не були покарані за свої злочини.

Жахливі факти Скільки українців стратив Сталін під час Великого терору 1937 року

Спочатку для масових поховань виділялися спецділянки цвинтарів. У пік репресій з метою приховати масштаби злочину енкавидисти змінили цю практику. У фруктових садах, парках, приміських лісах викопувались траншеї для поховань, часто трупи засипалися негашеним вапном.

Вбивали людей пострілом у потилицю або в перший шийний хребець. Інструментом вбивства, як правило, був пістолет "наган" – він був простим і надійним, мав гарну убійну силу й, головне, слабка віддача дозволяла катам економити сили. Адже вбивати доводилося інколи по кілька сотень людей за раз. Наприклад, у ніч 19 травня 1938 року лише в Києві були розстріляли 563 людини.

Трагічним символом злочинів комуністів в Україні став Биківнянський ліс під Києвом. Це найбільше в Україні місце масових поховань жертв політичних репресій.

Биківнянський ліс як об'єкт "спеціального призначення" використовувався органами НКВС УРСР протягом 1937 – 1941 років. За різними даними, там були поховані тіла від 15 до понад 100 тисяч осіб.

Наразі вже встановлено імена понад 19 тисяч там розстріляних людей.

У Биківнянському лісі поховані такі видатні українці – жертви репресій:

  • художники Михайло Бойчук, Василь Седляр, Софія Налепинська, Микола Івасюк, Микола Касперович, Іван Падалка;

  • письменники Майк Йогансен, Михайль Семенко, Вероніка Черняхівська, Мирослава Сопілка, Іван Маловічко, Яків Водяний, Юрій Вухналь, Яків Савченко, Степан Бен;

  • науковці Олександр Асаткін, Гнат Ручко, Петро Супруненко, Юрій Ткаченко, Іван Миронівський, Олександр Пучківський, Володимир Білий;

  • актори й режисери Борис Дробинський, Януарій Бортник, Сергій Каргальський, Кирило Гетьман, Йосип Їжакевич;

  • музейники Федір Козубовський, Неоніла Заглада, Лідія Шульгіна, Трохим Тесля;

  • церковні діячі – Василь Липківський, Юхим Калішевський, Марко Грушевський, Юрій Міхновський інші невинні люди.

Про поховання у Биківнянському лісі стало відомо в 1941 році – нацисти після окупації Києва використали цей факт, щоб викрити злочини комуністів. Звісно, у власних цілях.


Вічна пам'ять / Фото – ua.bykivnya.org

Після закінчення Другої світової війни радянська влада до останнього приховувала правду й, як і у випадку з Катинню, "повісила" жертви на гітлерівців. Навіть у 1987 році, коли СРСР доживав останні дні, спеціальна державна комісія знову заявляла, що в Биківні поховані жертви нацистів.

Лише в 1989 році було визнано, що це – жертви сталінських репресій.

Правда про Биківнянську трагедію – дивіться відео:


Після здобуття Україною Незалежності місце масових страт стало меморіалом, а з 2006 року "Биківнянські могили" отримали статус заповідника національного значення.

Биківнянський ліс став місцем пам'яті, де традиційно вшановують жертв політичних репресій комуністичного режиму.

На жаль, Биківнянський ліс – лише одне з багатьох таких місць. Масові страти та подальші таємні поховання жертв комуністів відбувалися й у багатьох інших місцях.

Нині в Україні відомі майже 20 великих місць масових поховань репресованих у часи СРСР:

  • Рутченкове поле (Донецьк);

  • район Парку культури та відпочинку (Вінниця);

  • П'ятихатки (Харків);

  • Католицьке кладовище (Умань);

  • Єврейський цвинтар (Черкаси);

  • село Халявин (Чернігівщина);

  • Другий християнський цвинтар (Одеса);

  • 9-й кілометр Запорізького шосе (Дніпро) та інші.

У Західній Україні після 1939 року також з'явились місця масових поховань, зокрема урочище Дем'янів лаз (Івано-Франківськ), урочище Саліна (Львівська область), Тюрма на Лонцького (Львів).

Тюрма на Лонцького – місце масових страт жертв комуністичного режиму у Львові:


Крім цього місця масових поховань репресованих є в кожному обласному чи районному центрі, або ж поблизу них.

До теми Знищили за любов до України: спогади онуки Грушевського про вбивчу машину НКВС

Вбивали українців і в інших місцях поза межами сучасної України.

27 жовтня – 4 листопада 1937 року в урочищі Сандармох у Карелії були розстріляні сотні людей – цвіт української культури та інтелігенції.

У Сандармосі загинули:

  • Лесь Курбас;

  • Микола Куліш;

  • Микола Зеров;

  • Марко Вороний;

  • Валер'ян Підмогильний;

  • Мирослав Ірчан;

  • Олександр Бадан-Яворенко;

  • Сергій Грушевський;

  • Володимир Чехівський;

  • Антін Крушельницький та багато інших.

На тимчасово окупованих Росією українських територіях наразі відбувається відродження культу Сталіна та толерування злочинів радянського режиму. Як і в самій Росії.

Детально Голодомор – тоді й зараз: як і чому Росія відтворює геноцид часів СРСР

Окупанти активно наслідують традиції НКВС – практикують позасудові страти та тортури, відродили практику концтаборів ("Ізоляція" у Донецьку), масово порушують права людини та культивують расову нетерпимість і переслідування за національною ознакою.

Неосталінізм в ОРДіЛО:


Під час повномасштабного вторгнення росіяни численними воєнними злочинами в Бучі, Маріуполі та інших українських містах і селах підтвердили, що зберігають радянські традиції використання масового терору як інструменту управління окупованими територіями. На щастя, нині Україна має власну державу, здатну захищати себе та своїх громадян. На жаль, Росія продовжує терор щодо окупованих і не зупиняється у своєму бажанні знову знищити українську державність.

Нині в Україні пам'ять жертв комуністів вшановують на державному рівні. Злочини радянської влади засуджено, а сама комуністична ідеологія та компартія – поза законом.

Важливо В Україні життя громадян – пріоритет: Зеленський вшанував пам'ять жертв політичних репресій

Жертв російської окупації часів СРСР в Україні вшановують у кожної четвертої суботи листопада (День пам'яті жертв Голодомору) та кожної третьої неділі травня (День пам'яті жертв політичних репресій комуністичного режиму).

Українці не забули злочини тоталітаризму, їхніх виконавців і призвідників. Вічна пам'ять усім жертвам репресій!