Вже 7 років майже 2 мільйони громадян України перебувають у заручниках Путіна та його посіпак, а Крим має статус тимчасово окупованої території.
Читайте також Під дулами автоматів: як проходив "референдум" у Криму
Передумови підписання "договору"
18 березня 2014 року сталося те, у що багато хто не міг повірити: Росія цинічно наплювала на всі можливі закони й оголосила про приєднання частини незалежної України до себе. Це відбулося не лише всупереч нормам міжнародного права, але й проти людської природи. Багато років росіяни розповідали, що є братами для українців (щоправда, чомусь старшими), але виявилось, що це зовсім не так, адже брат не краде у брата й точно не завдає йому удару спину. Так, мова саме про Крим і Донбас – у 2014 році росіяни почали проти своїх "братів" воєнну операцію, так само як у 2008 році напали на ще одних "братів" – грузинів. Нині ж вони розповідають, що це була така "воєнна хитрість".
20 лютого 2014 року росіяни почали активну частину воєнної операції з захоплення Криму. Українська армія не чинила спротиву, а деякі українські силовики зрадили присязі й перейшли на бік окупантів. У таких умовах озброєні росіяни встановили контроль над ключовими об'єктами Криму та провели під дулами автоматів засідання парламенту Автономії. На ньому було "ухвалено" рішення про так званий "референдум". Його спочатку призначили на травень, але згодом похапцем перенесли на 16 березня.
1 березня 2014 року верхня палата російського парламенту дала формальну згоду на ведення війни проти України та остаточно розв'язала Путіну руки.
Незаконний "референдум" пройшов з максимально можливими порушеннями й не був визнаний цивілізованим світом, але Росії того й не було треба – окупанти "намалювали" собі потрібні цифри й оголосили про практичне одностайне бажання кримчан приєднатися до Москви.
17 березня місцеві колаборанти "самопроголосились" й одразу забажали перейти під руку Росії. У Кремлі відповіли "згодою" й приготувались до останнього епізоду фарсу.
Як підписували "договір"
18 березня 2014 року – у Москві відбулося "урочисте" оформлення крадіжки. До георгіївської зали у Кремлі прибули представники сепаратистів – їх приймав президент Росії Путін, депутати та інші представники країни-окупанта.
До теми День окупації Криму: як Росія захоплювала український півострів
Перед підписанням "договору" Путін 45 хвилин розповідав, чому його країна загарбала Крим, згадав про Херсонес, де хрестився київський князь, про могили російських вояків у Севастополі та наголосив на уявній небезпеці, яку несли Криму українці.
Крим залишиться і російським, і українським, і кримськотатарським. Він буде рідним домом для представників усіх живуть там народів. Але він ніколи не буде бандерівським,
– цинічна тирада з "кримської промови" Путіна до обох палат парламенту.
До речі, промова Путіна була доволі схожа на іншу знамениту промову, що була виголошена 1 вересня 1939 року.
Чим і ким надихався Путін у своїй промові 18.03.2014:
Все це відбувалося у прямому ефірі – за подією слідкували мільйони людей. Дехто в ейфорії, а дехто – у розпачі.
Хто підписував "договір"
Від імені самопроголошеної "Республіки Крим" так званий "договір" про так зване "приєднання" підписували 3 особи – Сергій Аксьонов, Володимир Константинов і Олексій Чалий. Ніякого права цього робити вони не мали.
Злочин у форматі онлайн:
Громадянин України Сергій Аксьонов був депутатом Верховної Ради Автономії від проросійської партії "Руськоє Єдінство". На виборах-2010 ця маргінальна політсила отримала лише 4% й, звісно, не могла репрезентувати весь Крим. Але саме цього персонажа, який до того ж мав гучне кримінальне минуле, російські диверсанти "поставили" на чолі самопроголошеної квазідержави й зробили обличчям видимої частини операції.
Володимир Константинов був одним з кримських соратників президента Януковича та кадровим "регіоналом". У 2010 році Константинова обрали спікером парламенту Автономії, він очолював фракцію "За Януковича". На початку окупації Криму Константинов відкрито перейшов на сторону ворога й лобіював у Верховній Раді Криму потрібні росіянам рішення. За свою службу Константинова залишили при владі й зробили спікером нового квазіпарламенту.
Олексій Чалий взагалі не був громадянином України й мав російський паспорт та светр (саме в ньому й увійшов в історію). Його запросили до Кремля під виглядом представника громади міста Севастополь. Ніякого права його представляти він також не мав. Чалого "обрали" так званим "народним мером" у ході мітингу проросійських сил (де більшість складали російські диверсанти), на цій доволі слабкій підставі він почав вважатися Москвою повноважним представником міста.
Від імені Росії договір підписав очільник цієї держави Володимир Путін.
Хто такий Путін:
Що підписували
Документ, яким росіяни сподівалися прикрити свій злочин, складався з преамбули та 10 статей.
У преамбулі містилося посилання на Статут ООН, який передбачає право на рівноправність та самовизначення народів, а також згадується так званий "референдум", який начебто зафіксував бажання кримчан приєднатися до окупантів.
Статті "договору" визначали процедуру "входження" Криму до складу Росії. Самопроголошена "Республіка Крим" і місто Севастополь отримували, на думку росіян, статус суб'єктів РФ, а всі мешканці загарбаної території – паспорти країни-окупанта, якщо протягом місяця не відмовляться від такої "честі".
Також "договір" поширював на українську територію російське право та адміністрацію країни-окупанта, зобов'язував кримчан платити окупантам податки та служити у їх війську.
Юридичний статус Криму
З огляду на міжнародне право, даний договір є лише рендомним набором слів й має статус "фількіної грамоти". Втім, Росія його визнає та на правах держави з ядерною зброєю ігнорує думку світової спільноти.
20 березня 2014 року "договір" майже одноголосно "ратифікувала" російська Держдума – проти був лише 1 депутат та 4 не голосували. Наступного дня верхня палата одноголосно ухвалила "договір".
Захоплення Криму створило також юридичну колізію – за останні 7 років в Криму кілька разів проводилися російські вибори. Оскільки вони проходили на українській території незаконно, але Росія вважає ці голоси електоральною частиною, то нині в РФ нема ані законно обраного голови держави – президента, ані парламенту.
Росіяни надали кримчанам позірну автономію та створили "Кримський федеральний округ". Ця конструкція проіснувала 2 роки й була ліквідована у 2016-му. Тоді "Республіку Крим" приєднали до Південного федерального округу з адміністративним центром у Ростові-на-Дону.
Світ не визнає "кримські паспорти" й вважає їх власників громадянами України, ними вони лишаються й насправді. Так само діє заборона на ведення бізнесу з окупованими територіями та санкції.
Ці санкції підтримує та безумовно визнає й сама Росія, проте не полишає спроб їх зняття чи пом'якшення.
Нині Крим згідно з законом залишається українським й має статус "тимчасово окупованої території". Окупація триває вже сім років і за цей час півострів перетворився на місце економічної, екологічної та політичної кризи, Путін тримає майже 2 мільйони людей у заручниках, знищує унікальну природу Криму, мілітаризує півострів й завозить туди ядерну зброю.
До теми День початку окупації Криму: як змінився український півострів за 7 років
Кримчани не побачили ніякого "покращення", що його так обіцяли пропагандисти, натомість дізналися про усі недоліки життя у не визнаному світом анклаві, де діють тоталітарні порядки й відсутні елементарні умови для життя. Багатшими від такого "приєднання" стали ватажки сепаратистів, колишні "регіонали" та байкери Залдостанова, простим людям залишилися ті самі "камені з неба".
Крим зараз
У 2021 році над кримчанами роблять нові досліди – окупаційна адміністрація зняла в Криму карантинні обмеження заради "святкування" сьомих роковин загарбання Криму. Все заради виступів байкерів-путінців та дітей зі зброєю.
Загарбання Криму створило так званий ефект "Кримнашу" – його ознаками стали підйом урапатріотизму в Росії, збільшило рейтинг Путіна та активізація загарбницьких планів РФ. Доволі швидко ейфорія від пропагандистської пропаганди спала й всі росіяни заплатили за крадіжку українських земель зі своїх кишень. Окупація Криму зробило Росії ізгоєм, а росіян ще більш нещасними, кримський "вау-ефект" виявився швидкоплинним.
Цей злочин остаточно переконав світову спільноту, що на чолі держави зі столицею у Москві стоять злочинці, а їх лідер є вбивцею.
7 років тому Росія вкрала український Крим: дивіться відео 24 каналу