УНР цього не мала: чим відрізняється сучасна українська армія від війська 1917 року
Українське військо сьогодні воює в зовсім інших суспільних умовах, ніж армія часів визвольних змагань понад століття тому. Однією з головних відмінностей стала здатність країни зберегти єдність навіть у регіонах, які Росія роками намагалася зробити лояльними до себе та в які вкладала значні ресурси.
Герой України, командир 429 окремої бригади безпілотних систем "Ахіллес" Юрій Федоренко в ефірі 24 Каналу пояснив, чого свого часу бракувало УНР і що стало несподіванкою для Кремля після початку повномасштабного вторгнення. Він також розповів, якою має залишатися українська армія після війни, щоб країна більше не повторила помилок минулого.
Єдність, якої не мала УНР
Головна відмінність сучасної України від періоду визвольних змагань сторічної давнини – широка підтримка держави всередині суспільства. УНР діяла в зовсім інших обставинах, а Росія добре розуміла, наскільки небезпечними для українського руху можуть бути втрата лідерів і внутрішні суперечності.
Кремль прибрав і знищив низку ключових осіб, які були не тільки ідеологами, а й людьми, що ухвалювали рішення всередині руху, могли балансувати й не допускати розколу. Це призвело до негативних наслідків для керованості, спільного бачення і спільної роботи,
– сказав Федоренко.
Цей досвід залишився важливим і для нинішньої війни. Москва десятиліттями намагалася посилювати свій вплив в окремих українських регіонах, вкладала в це значні ресурси й розраховувала, що частина країни не чинитиме серйозного спротиву після вторгнення.
Для Росії було величезним здивуванням, що Україна об'єдналася абсолютно вся – не просто в прояві непокори, а в категоричному небажанні бачити тут російського солдата, російський прапор чи грати за російськими правилами,
– наголосив командир "Ахіллесу".
Навіть території, які Кремль історично вважав лояльними до себе, показали протилежне. Україна виявилася об'єднаною від півночі до півдня і від сходу до заходу, а збереження цієї єдності залишається критично важливим під час війни.
Біль війни залишиться з Україною
Єдність країни формувалася і через спільний досвід втрат, руйнувань та життя під постійною загрозою. Особливо важко війна пройшла через східні й південні регіони, де люди втрачали рідних, домівки та все, що створювали десятиліттями.
Частину пережитого на фронті Федоренко переносить у вірші. Один із таких текстів він написав після подій, коли разом із побратимами не знав, чи дочекаються вони ранку і чи прийде хтось їх змінити. Згодом вірш став піснею гурту Kozak System. Наступний текст має назву "Донбас кричить".
Стільки горя, скільки припало на наші східні й південні регіони, в сучасному столітті земля не знала. Це величезний жах, коли літніх батьків довелося поховати в садку під грушею, бо їх убив російський снаряд. Коли все, що ти десятиліттями збирав у своєму домі, зруйновано, і тобі інколи без документів доводиться йти в повну невідомість,
– розповів Федоренко.
До особистих трагедій додаються нічні удари балістикою та "Шахедами", загибель цивільних і злочини російських військових. Такий досвід не зникає разом із припиненням бойових дій і формує зовсім інше ставлення до майбутньої безпеки країни.
Цей крик задавити не можна. Його можна лише тимчасово заглушити актом справедливості – знищенням тих, хто з нас знущається, вибиттям із наших земель тих, хто сіє смерть,
– наголосив командир "Ахіллесу".
Після всього пережитого для України важливо не просто завершити нинішню війну, а не допустити її повторення через кілька років чи десятиліть.
Україні потрібен ізраїльський сценарій
Майбутня система безпеки не може будуватися за моделлю держав, які не мають постійної загрози сухопутного вторгнення. Україна живе поруч із Росією, тому навіть після завершення бойових дій повинна виходити з можливості нового нападу й готувати суспільство до захисту країни.
Україна знайде спокій лише тоді, коли зможе відстояти своє, забезпечити безпеку і прожити бодай найближчі 50 років у мирі. А за ці 50 років ми маємо зробити висновки з наших помилок,
– сказав Федоренко.
Навіть Сполучені Штати після досвіду російсько-української війни переглядають власні підходи до побудови війська. Для України, яка має безпосередню загрозу на суходолі, ставка лише на невелику професійну контрактну армію не відповідатиме тим ризикам, з якими країна вже зіткнулася.
Якщо ми говоримо про Україну, це тільки ізраїльський сценарій – коли всі й кожен уміють постояти за себе, всі навчені й у потрібний момент можуть професійно захистити найдорожче: від своєї родини до держави загалом,
– наголосив командир "Ахіллесу".
Йдеться про країну, де навички оборони не зникають разом із завершенням активної фази війни, а залишаються частиною підготовки суспільства на десятиліття вперед.
Федоренко пояснив головну відмінність сучасної України від УНР: дивіться відео