Про це йдеться в заяві міністра освіти і науки України Дмитра Табачника, оприлюдненій прес-службою Партії регіонів.
"З моєї точки зору, в першу чергу підручник повинен бути історично коректним - трактування вітчизняної та світової історії не може змінюватися зі зміною Президента чи міністра освіти, не може і не повинно залежати від особистих смаків, комплексів і фобій будь-якої посадової особи. Тому підручник повинен наповнюватися фактами незаперечними (якщо, звичайно, керуватися позиціями цивілізованого європейця, а не представника "маленького, але гордого", загубленого в горах племені)", - йдеться у заяві міністра.
Так, наприклад, вважає Табачник, в розділі історії Європи середини ХХ століття підручник повинен допомогти вчителеві пояснити учням, "чим відрізнялася Велика Вітчизняна війна від Другої світової, які коаліції брали участь у війні і які були їх цілі, де проходили лінії фронтів, хто, коли, кому і з якої причини війну оголосив, хто визнаний світом агресором, хто в кого брав капітуляцію".
"Напевно, після того, як весь цей матеріал буде якісно засвоєний учнем, у нього не буде ніяких проблем з ідентифікацією Сталіна і Бандери з Шухевичем. В обох випадках я абсолютно згоден з колишнім прем'єр-міністром Польщі Лєшеком Міллером: Сталіну не можна ставити пам'ятник, оскільки він безпосередній винуватець смерті (Міллер сказав - вбивця) багатьох ні в чому не винних людей. Але точно так само ми не можемо заперечувати роль Сталіна як Верховного Головнокомандувача сили переможців і лідера країни, яка винесла основний тягар війни, в досягненні Великої Перемоги. А Бандера і Шухевич залишаться в історії як націоналісти і організатори масових вбивств, але при цьому вони ще й будуть навічно заплямовані колабораціонізмом", - заявив Табачник.
"Адже не існувало в 1941-1945 роках іншої української держави, крім УРСР. Більш того, навіть найбільш "правовірні" українські націоналісти ведуть державну спадкоємність саме від УРСР, оскільки я ще ні від кого не чув пропозиції відмовитися від статусу країни-засновника ООН і заново просити цю організацію про прийом України. Та й багато інших запитань виникне, якщо відмовитися від радянської спадщини: політичних, територіальних, правових, майнових, фінансових - під їх тягарем звалиться держава й міць України. Таким чином, люди, що воювали проти Радянської України (навіть найгарячіші шанувальники Бандери і Шухевича не скажуть вам, що вони воювали за Радянську Україну) є колабораціоністами", - пояснив Табачник свою позицію.
При цьому міністр визнав, що вивчення голих фактів "не завжди буває достатньо для школяра, який ще тільки вчиться самостійно обробляти і системно аналізувати інформацію, але ідеологізацією підручника ми вже захоплювалися як у радянські, так і в помаранчеві часи".
"Напевно, нехай діти дізнаються про Голодомор, останній війні і попередні їм війни, про революції і повстаннях з документів і фактів. Ми ж візьмемо на себе сміливість прокоментувати ці факти наступним чином: голод, "організований" по злому наміру державних мужів, і голод, спровокований їх некомпетентністю, в рівній мірі вимагають відповідальності винних (якщо не юридичної, то історичної). Голод, від якого люди гинуть за соціальною ознакою, не менш страшний, ніж голод, від якого люди гинуть за ознакою етнічною. Мільйон загиблих - не менш страшна цифра, ніж десять мільйонів", - заявив Табачник.
На його думку, "будь-яка війна - величезна лихо, оскільки в ній гинуть люди і знищується національне багатство. Але оборонна війна - дія вимушена, а агресивна - довільна, і їх треба розрізняти, а агресор повинен нести відповідальність".
"Думаю, учні повинні знати, що будь-яка революція випускає на волю настільки руйнівну стихію ненависті всіх до всіх, що наступні за революціями громадянські війни практично завжди бувають руйнівніші від зовнішніх вторгнень, що в них не буває переможців, хто б не переміг , а відновлювати державність доводиться роками і десятиліттями", - додав Табачник.
Міністр упевнений, що подібний "гуманітарний, антропоцентричний підхід до історії не тільки полегшить пізнання даного предмета нашими дітьми й онуками, а й значно поліпшить громадський клімат в Україні".
"Крім того, я впевнений, що в повній відповідності з європейською традицією підручник історії не повинен охоплювати події останніх як мінімум десяти років. В іншому випадку це не історія - це політика", - додав Табачник.