Тадж було споруджено за наказом шаха Джахана в пам'ять про його дружину Махал, яка померла під час пологів. На будівництві працювали понад 20 тисяч майстрів та ремісників. Роботи тривали з 1630-х до 1650-х років.
За наказом шаха мавзолей повинен був поєднувати кращі елементи персидського, індійського та арабського архітектурних стилів. Для оздоблення на будівництво завозили блакитні лазурити з Афганістану, зелені сапфіри з Тибету, червоні карнеоли з Аравії, загалом 28 різновидів дорогоцінного каміння.
Самі стіни з куполами та мінаретами включно були зведені з напівпрозорого мармуру-хамелеону. При денному світлі він був сніжно-білим, на світанку - рожевим, а в місячну ніч - сріблястим. Та сьогодні Тадж-Махал вже не виграє кольорами як колись. Річ у тім, що місто Агра, в якому він знаходиться, перетворилося на потужний промисловий центр зі всіма наслідками: смог, забруднене повітря, парникові гази, цілодобовий рух транспорту.
Аби усунути жовтизну зі стін Тадж-Махалу, робітники натирають їх особливою білою глиною. Цей розчин не містить жодних сильнодіючих хімічних елементів. Його наносять на фасад й залишають на три дні. Потім цю маску знімають, а рештки бруду змивають дистильованою водою. Мікротріщини, які утворюються у фасаді також обережно усувають.
Місцева влада дбає про Тадж-Махал, адже розуміє, що мавзолей є надійним джерелом прибутку. Щороку його відвідують 3 - 5 мільйонів туристів. Відтак, індійська перлина відчутно збагачує казну, і популяризує країну за кордоном, що не менш важливо.