Схованка від наболілого
Українські режисери не дозволяють собі нейтральних тем та мистецтва заради мистецтва, наче, відчувають в собі повинність лише на соціально корисне кіно. Проте, молодий Дмитро Мойсеєв таки ризикнув і зробив він це доволі вчасно, адже взявся знімати кінокартину «Такі красиві люди» ще два роки тому. Сьогодні цей один з перших дійсно нейтральних українських фільмів за долею обставин зіграв чудову соціальну роль – схованки від всього наболілого.
Важко сказати, чи в сучасному українському кіно були фільми, які хочеться переглядати ще раз. Власне, фільм Дмитра Мойсеєва заслуговує на численні перегляди, хоча б заради візуальної насолоди.
Не все в «Таких красивих людях» зроблено добре
З історією, наче, не прогадали, бо фільм вдався в стилі хорошого європейського арт-хаузу. Відлюдкуваті, дивакуваті особи на березі моря, випадкові подорожні, несподіване кохання, драматична розв’язка. Проте, діалоги чомусь аж занадто банальні. Не виключено, що така і була режисерська задумка – не перенасичувати кіно філософським дискурсом. Тому, розмови в героїв вийшли дуже прості, подекуди навіть з награною простотою.
Зрештою, від акторської гри теж віддає театральністю. Особливо головна героїня часто виглядає на екрані дуже вимушено, якось неприродно та скуто.
Ще одна проблема фільму – перехід між сценами. В кількох моментах він дуже різкий, через що глядач відчує себе дезорієнтованим. Так закохані засинають в одному місці, а прокидаються вже зовсім в іншому. На жаль, ці неплавні переходи не мають ніякого стосунку до глибоких підтекстів, скоріше, виглядають як недопрацювання збоку сценариста, або ж намагання викрутитись з трохи затягнутого сюжету.
Чому потрібно переглянути ще раз
Але повернемось до візуальної частини. Оператору Сергію Тартишнікову вдалось зняти справді якісну картинку. Стильні пастельні тони та ідеальна побудова кадру компенсовують всі недопрацювання сюжету та сценарію. І тут розумієш – «Такі красиві люди» створені для милування. З’являється бажання розібрати фільм на окремі фотографії.
Свято для візуала доповнюють неймовірні кримські пейзажі, дуже добре продуманий інтер’єр, стильно одягнені та просто красиві люди.
***
Українське кіно вчиться бути якісним. Комусь вдається зняти стрічку з глибоким сенсом та вдалими діалогами, комусь на дуже актуальну тему, з добре прописаним сценарієм, а тут нарешті - красива картинка. Не виключено, що в наступному українському кіно врахують всі ці критерії.
Трейлер до фільму