Аналіз даних зонда Cassini показав, що глибина центральної частини моря Кракена може досягати 300 метрів. Однак через низьку температуру роль води там грають легкі вуглеводні, метан і етан, що утворюють річки та моря, випаровуються хмарами і падають дощем. Про це дослідники пишуть у статті, опублікованій в Journal of Geophysical Research.
Цікаво На Марсі виявили сліди безлічі льодовикових періодів
Що з'ясували вчені
Американський зонд Cassini, у 2004-2017 роках працював біля Сатурна, зокрема й досліджував його супутник Титан поблизу. Бортовий радар дозволив зазирнути крізь щільну, непроникну для звичайних інструментів атмосферу. Йому дійсно відкрився вельми "земний" ландшафт з річковими руслами, озерами і островами. Ця робота дозволила отримати перші карти поверхні Титану і навіть проміряти глибину його "вуглеводойм". Проте досі в цих даних бракувало однієї ключової деталі.
Була встановлена глибина і склад всіх морів Титану, за винятком найбільшого, моря Кракена, яке не тільки називається вражаюче, але і містить до 80 відсотків всієї рідини на поверхні супутника,
— говорить Валеріо Поґґіалі з Корнельського університету.
Поґґіалі з колегами звернулися до даних, які зібрав зонд Cassini в 2014 році, коли провів вимірювання в трьох ділянках моря Кракена. Тоді радарні спостереження показали, що в районі затоки Синус глибина сягає 85 метрів. Рідина там на 70 відсотків складається з метану, на 14 відсотків — з етану, а ще на 16 відсотків — з рідкого азоту.
Однак в центральній частині Моря Кракена досягти дна так і не вдалося: або воно знаходиться занадто глибоко, або склад рідини там інший, і вона поглинає надто багато радіохвиль, не дозволяючи вловити відбитий від дна сигнал. Другий варіант малоймовірний, оскільки рідина в морі постійно перемішується, тому автори роботи схиляються до першого варіанту.
Розрахунки показують, що в цьому випадку глибина центральних районів Моря Кракена становить не менше 100 метрів, а в окремих ділянках може доходити до 300 метрів. Ці дані несуть особливу цінність для NASA, де зараз проєктують безпілотний підводний апарат для роботи на Титані. Теоретично місія може стартувати приблизно у 2040 році.