Дослідження фізиків Ніла Ешбі та Бізжуната Патли показало, що марсіанський годинник іде приблизно на 477 мікросекунд швидше за земний кожного дня. Ця різниця змінюється ще на 226 мікросекунд залежно від того, де саме Марс перебуває на своїй орбіті. Про це повідомляє 24 Канал із посиланням на BGR.
Дивіться також Концептуальна технологія обіцяє вдвічі швидші подорожі на Марс
Чому час на Марсі йде швидше за земний?
На перший погляд це незначно, але під час міжпланетних місій навіть кілька мікросекунд можуть стати критичними. При швидкості світла затримка в 56 мікросекунд відповідає відстані близько 184 футбольних полів — достатньо, щоб космічний апарат промахнувся повз заплановану зону посадки.
Проблема не обмежується лише порівнянням Марса із Землею. У межах програми Artemis NASA одночасно будує інфраструктуру на трьох небесних тілах – Землі, Місяці та Марсі. Виявилося, що годинники на Марсі працюють на 421,5 мікросекунди швидше, ніж на Місяці. Три світи – три різні темпи часу, які потрібно узгодити з неймовірною точністю.
Як показує дослідження опубліковане на сайті препринтів наукових робіт arxiv.org, причина не в тому, що науковці не розуміють теорію відносності Ейнштейна. Навпаки, її положення давно відомі: гравітація і швидкість впливають на плин часу, сповільнюючи або пришвидшуючи його. Проблема в тому, що попередні моделі були занадто спрощеними. Вони розглядали орбіти планет як взаємодію лише двох тіл – наприклад, Землі та Марса – і не враховували вплив Сонця.
Сонце створює гравітаційні збурення, або так звані сонячні припливи, які змінюють простір-час і впливають на рух планет. Саме ці ефекти раніше ігнорувалися, але Ешбі та Патла включили їх у свої розрахунки, підвищивши точність моделей у сто разів. Це різниця між приблизною оцінкою та даними, на основі яких можна створювати критично важливі системи навігації.
Втім, у моделях все ще залишаються прогалини. Сонячні припливи впливу Землі поки враховано не повністю, тому обчислення між Землею і Марсом не можна вважати остаточними. Проте це великий крок уперед у розумінні того, як працює міжпланетний час.
Схожі проблеми давно вирішуються на орбіті Землі: GPS-супутники теж "живуть" у дещо іншому часі, ніж прилади на поверхні. Без корекцій їхня навігація помилялася б на кілька кілометрів уже через кілька годин. Для міжпланетних місій масштаби такої похибки зростають у тисячі разів.
Саме тому NASA готує нові стандарти часу. Білий дім уже доручив створити координований місячний час (Coordinated Lunar Time), а це дослідження може стати основою для марсіанського еквівалента. З розвитком довготривалих місій і планами щодо постійної присутності людей на Марсі точна система відліку часу стає питанням виживання місій.
Попри те, що рівня досконалості ще не досягнуто, нинішні результати — величезний прорив. Вони показують, як ретельне врахування навіть мікроскопічних ефектів може змінити реальність космічної навігації. У світі, де відлік іде на мікросекунди, саме така точність відділяє неможливе від неминучого.
Чи були на Марсі океани?
Мільярди років тому поверхнею Марса текли річки, але питання про те, чи впадали вони у великий океан, довго лишалося відкритим. Нове дослідження геологів з Університету Арканзасу пропонує переконливі докази, що в північній півкулі Червоної планети колись існувала величезна водойма, яку дійсно можна було назвати океаном.
За словами дослідників, які опублікували свої висновки в American Geophysical Union, це свідчить про те, що мільярди років тому на Марсі існували великі річки, які впадали в океан або принаймні у велике море, перш ніж планета висохла.