У роботі, яка стала найдетальнішим моделюванням цього процесу, дослідники вперше поєднали фізичні параметри Місяця і Землі для періоду тривалістю 100 тисяч років, інформує 24 Канал.
Дивіться також У Сонячній системі знайшли таємничий об'єкт, який може бути тією самою дев'ятою планетою
Контрольні точки фіксувалися кожні п’ять років. Результати моделювання показали: 22,6% місячного матеріалу за цей час досягає нашої планети, причому половина з нього – протягом перших 10 тисяч років після удару по Місяцю.
Уламки, що потрапляють на Землю, рухаються зі швидкістю від 11,0 до 13,1 км/с і переважно влучають у екваторіальні області. На полюсах фіксується на 24% менше місячного матеріалу. Також виявлено симетричний розподіл падінь між ранковими й вечірніми годинами – з піками приблизно о 6:00 та 18:00.
Дослідження дає краще розуміння того, як Земля отримала квазісупутники – великі уламки розміром від 40 до 100 км, що супроводжують нашу планету. Також воно допомагає створити найточнішу на сьогодні модель розподілу речовини між Землею і Місяцем.
Хоча камені з Місяця не становлять загрози для життя на Землі, для супутникових угруповань в космосі вони не є такою вже й примарною небезпекою.