Що особливого в новій планеті?

Об'єктом пильної уваги вчених стала екзопланета L 98-59 d, що обертається навколо невеликої червоної зорі на відстані приблизно 35 світлових років від Землі. За своїми розмірами вона приблизно в 1,627 раза більша за нашу планету, а її маса становить близько 1,64 маси Землі, пише команда вчених у дослідженні, яке з'явилося в Nature Astronomy.

Дивіться також Як учені шукають планети, які надто слабкі, щоб їх побачити безпосередньо

Найбільш дивовижним виявився показник густини – за різними оцінками він становить від 2,2 до 3,45 грама на кубічний сантиметр, що є надто низьким значенням для звичайної скелястої планети, подібної до Землі чи Марса.

До цього часу астрономи зазвичай класифікували такі малі планети як "газові карлики" з водневою атмосферою або "водні світи", багаті на льоди та глибокі океани. Проте результати аналізу спектра, отриманого за допомогою космічного телескопа Джеймс Вебб, у поєднанні з даними наземних обсерваторій, показали, що L 98-59 d не належить до жодного з цих типів. Натомість вона представляє абсолютно новий клас небесних тіл, багатих на леткі речовини та сірчані сполуки.

З чого ж складається планета?

Використовуючи систему моделювання PROTEUS, дослідники з Оксфорда, Гронінгена, Лідса та ETH Zurich відтворили історію розвитку планети протягом майже 5 мільярдів років. Вони прийшли до висновку, що під поверхнею L 98-59 d ховається глобальний океан магми з розплавлених силікатів, глибина якого сягає тисяч кілометрів.

Цей гігантський резервуар розплавленої породи відіграє критичну роль у житті планети, оскільки він здатний накопичувати та утримувати величезну кількість сірки протягом мільярдів років.

Наявність такого океану пояснює дивний склад атмосфери, у якій було виявлено сірководень та діоксид сірки. Сірководень надає планеті різкого специфічного запаху, що нагадує тухлі яйця. Дослідники з'ясували, що діоксид сірки утворюється безпосередньо у верхніх шарах атмосфери внаслідок фотохімічних реакцій під впливом ультрафіолетового випромінювання батьківської зорі.

Водночас океан магми працює як гігантський буфер, який постійно поглинає та вивільняє леткі гази, підтримуючи товстий шар атмосфери, попри інтенсивне випромінювання зорі, яке зазвичай швидко "здуває" газові оболонки малих планет, зазначає SciTechDaily.

Непроста історія

Еволюційний шлях L 98-59 d також виявився неординарним:

  • На початку свого існування планета, ймовірно, містила набагато більше летких речовин і виглядала як великий суб-Нептун.
  • Протягом мільярдів років вона поступово охолоджувалася, втрачала частину атмосфери та стискалася, доки не перейшла у категорію суперземель.

Важливо, що такі стани з океанами магми є універсальними для початкових етапів формування всіх скелястих планет, включаючи Землю та Марс. Тому вивчення L 98-59 d дозволяє науковцям зазирнути у далеке минуле нашої власної планети.

Чи можна там жити?

Хоча цей розплавлений світ навряд чи придатний для життя, він демонструє неймовірну різноманітність планет у нашій галактиці. Науковці сподіваються, що майбутні місії, такі як Ariel та PLATO, а також використання методів машинного навчання допоможуть знайти більше представників цього "сірчаного" класу та краще зрозуміти механізми формування планетних систем, пише Phys.org.

Це відкриття доводить, що сучасні категорії для опису малих планет можуть бути занадто спрощеними, а космос приховує ще багато типів світів, які не мають аналогів у Сонячній системі.