2 
Європейська комісія остаточно затвердила плани створення супутникової широкосмугової системи IRIS, яка має стати суверенною інфраструктурою Євросоюзу для зв'язку з космосу. Про це пише GSMarena.
Навіщо ЄС створює власну супутникову мережу?
Проєкт передбачає не лише розгортання самої супутникової групи. Європейські структури вже визначили детальний дизайн майбутньої системи, а також план підготовки виробництва супутників, створення наземної інфраструктури та організації запусків.
У січні 2026 року Європейська комісія розпочала переговори з європейськими виробниками та Європейським космічним агентством. Тепер сторони підписали відповідну угоду, яка визначає подальші параметри проєкту. Документ також встановлює цільову вартість виробництва кожного супутника та обсяг інвестицій, які мають забезпечити приватні оператори.
Скільки супутників увійде до системи?
Однією з важливих змін у фінальному плані стало збільшення кількості супутників. Спочатку проєкт передбачав меншу орбітальну групу, однак до затвердженої конфігурації додали ще 66 апаратів.
У результаті загальна кількість супутників IRIS становитиме 348 одиниць. За даними Європейського космічного агентства, додаткові супутники необхідні для посилення можливостей системи у сферах оборони, безпеки та реагування на надзвичайні ситуації.
Таким чином, IRIS створюється не просто як ще одна супутникова мережа для доступу до інтернету. Вона має стати частиною стратегічної інфраструктури Європи, яка працюватиме там, де надійний наземний зв'язок може бути недоступним або нестабільним.
Запуск першої групи супутників запланований на 2029 рік. Європейський Союз розраховує розпочати надання послуг невдовзі після виведення перших апаратів на орбіту – також у 2029 році.
Це означає, що між початком запусків і фактичним використанням системи не повинно пройти багато часу. Водночас повне розгортання всіх 348 супутників буде окремим етапом, оскільки йдеться про масштабну орбітальну інфраструктуру.
Чи стане IRIS європейським аналогом Starlink?
За кількістю супутників IRIS буде значно меншою за Starlink компанії SpaceX. Станом на серпень 2026 року угруповання Starlink налічує понад 10 000 активних супутників на низькій навколоземній орбіті.
На цьому тлі 348 супутників європейської системи виглядають відносно невеликим угрупованням. Однак безпосередньо порівнювати два проєкти лише за кількістю апаратів не зовсім коректно, оскільки вони мають різне призначення.
Starlink насамперед орієнтований на забезпечення супутниковим інтернетом широкого кола користувачів. IRIS же створюється передусім для державних структур і критично важливих завдань. Європейська система має використовуватися державами ЄС, а також партнерами, серед яких названі Норвегія та Ісландія.
Для чого використовуватимуть IRIS?
Одним із головних напрямів роботи IRIS стане підтримка критично важливих операцій. Йдеться, зокрема, про реагування на надзвичайні ситуації, гуманітарні місії та спостереження за кордонами.
Наявність власної супутникової інфраструктури дозволить європейським державам мати додатковий канал зв'язку в ситуаціях, коли звичайні телекомунікаційні мережі пошкоджені, перевантажені або взагалі недоступні.
Окреме значення система матиме для безпеки та оборони. Саме тому Європейське космічне агентство наголошує, що збільшення кількості супутників необхідне для посилення можливостей IRIS у цих сферах.
Водночас проєкт не буде назавжди закритим лише для державного використання. У майбутньому доступ до мережі планують надати підприємствам і звичайним громадянам.
Проте це відбуватиметься передусім у регіонах, де традиційні наземні мережі відсутні або працюють ненадійно. Отже, IRIS має поєднати кілька завдань – від стратегічного державного зв'язку та безпеки до забезпечення доступу до мережі у віддалених районах. При цьому головним пріоритетом залишається створення незалежної європейської інфраструктури супутникового зв'язку.
Що відомо про подальший розвиток проєкту?
Підписання фінальної угоди означає, що проєкт переходить від етапу планування до практичної підготовки. Наступними ключовими напрямами стануть виробництво супутників, створення наземної інфраструктури та підготовка запусків.
Європейський Союз також має забезпечити участь приватних операторів, для яких у рамках домовленостей уже визначаються необхідні інвестиції та цільова вартість окремих супутників.
Якщо графік не зміниться, перші апарати IRIS вирушать на низьку навколоземну орбіту у 2029 році, після чого система почне поступово надавати свої послуги.
Таким чином, ЄС створює не прямого конкурента Starlink за масштабом, а власну супутникову мережу з іншим пріоритетом – стратегічною автономією, безпекою, державними операціями та зв'язком у місцях, де наземна інфраструктура не справляється зі своїм завданням.