Масивні кільця Сатурна падають на планету крижаним дощем, піддаючись сильній гравітації. Але ми ще багато чого не знаємо про цей процес. Наприклад, неясно, скільки років цим кільцям. Існує припущення, що вони відносно молоді – близько 100 мільйонів років. За космічними мірками це зовсім небагато.
Цікаво Зонд, який летить до Юпітера, не зміг розкрити головну антену
Що відомо
Дослідники намагаються з'ясувати, як довго існуватимуть ці утворення й чи можуть вони відновлюватися.
Ми все ще намагаємося з'ясувати, з якою саме швидкістю вони руйнуються. Наразі дослідження показують, що кільця будуть частиною Сатурна ще кілька сотень мільйонів років,
– каже Джеймс О'Донохью, дослідник JAXA, який сподівається відстежити загибель кілець за допомогою телескопа Кека на Гаваях і Джеймса Вебба.
Команда підозрює, що зміна випромінювання Сонця протягом 29,5-річної орбіти Сатурна може впливати на те, скільки крижаного матеріалу потрапляє у верхні шари атмосфери планети. "Ми підозрюємо, що коли кільця знаходяться впритул до Сонця, кільцевий дощ сповільнюється. А коли вони нахилені до Сонця, приплив кільцевого дощу збільшиться", – додає О'Донохью в інтерв'ю Space.com.
Різні моделі показують, що кільця були постійною структурою навколо Сатурна ще 4,5 мільярда років тому — коли формувалася сама Сонячна система. Однак дані апарата "Кассіні" показали дещо іншу картину, встановивши їхній вік від 10 до 100 мільйонів років. Світліші зони – молодші, а темніші (ближче до планети), відповідно, старші. Це наштовхнуло на думку, що явище кілець існує з самого народження планети, але тривалість життя кілець близько 100 мільйонів років. Тобто планета якимось чином їх відновлює: коли внутрішнє коло падає в атмосферу, зовні чи всередині додається нове. Однак це лише припущення: процес втрати кілець може бути незворотнім і нам пощастило стати розумним видом саме зараз, у цей короткий проміжок їхнього життя.
Кільця Сатурна / Фото NASA
