Що стало нездоланною проблемою для розвиненої культури?
Дослідження, опубліковане в журналі National Science Review, пропонує детальну реконструкцію кількості опадів у середній течії річки Янцзи в період 4,6 – 3,5 тисячі років тому. Вчені проаналізували сталактит HS4 з печери Хешан, використавши ізотопи кальцію, вуглецю та слідові елементи. Такий підхід дозволив визначити зміни річної кількості опадів із точністю до кількох десятків років.
Дивіться також Дайвер знайшов на дні моря скарб із римських монет, що лежали там 1600 років
- Отримані дані показали три сухі періоди, коли рівень опадів знижувався нижче 700 міліметрів на рік: приблизно 4,36 – 4,33 тисячі років тому, 4,23 – 4,10 тисячі років тому та 3,57 – 3,55 тисячі років тому.
- Водночас зафіксовано два занадто вологі інтервали: 3,95 – 3,84 тисячі років тому та 3,70 – 3,59 тисячі років тому, коли кількість опадів перевищувала 1000 міліметрів на рік.
Саме ці вологі фази збігаються з археологічними свідченнями масштабних повеней у регіоні. Дослідники підкреслюють, що найінтенсивніші періоди підвищеної вологості тривали до 50 років у межах загальних вологих фаз тривалістю приблизно 140 і 80 років. Для аграрного суспільства це означало втрату придатних земель через заболочення та розливи річок.
Ареал проживання культури Шицзяхе / Фото Wikimedia
Культура Шицзяхе, яка існувала приблизно 4,6 – 3,9 тисячі років тому, вважалася однією з найрозвиненіших неолітичних спільнот регіону. Її центр займав близько 1,8 квадратного кілометра, мав міські укріплення, розвинену систему водного менеджменту, виробництво нефриту й кераміки. Однак близько 3,9 тисячі років тому ця культура занепала і населення залишило територію.
Ці нові кліматичні дані показують чіткий зв'язок між піками опадів і демографічним спадом. Під час сухих періодів населення не зникало. Археоботанічні дослідження свідчать, що громади адаптувалися, збільшивши частку проса – культури, яка потребує 350 – 550 міліметрів опадів на рік. Натомість у періоди надмірної вологості можливості адаптації були обмеженими.
Середній рівень опадів 4,6 – 3,5 тисячі років тому становив приблизно 850 міліметрів на рік, що менше за сучасний показник близько 1150 міліметрів. Попри це, саме короткі, але інтенсивні фази з надлишком води стали критичними.
Чому змінилися опади?
Дослідники пов'язують зміни режиму опадів із перебудовою мусонної системи Східної Азії та коливаннями ENSO.
Що таке ENSO
Це природний кліматичний феномен, що описує коливання температури поверхневих вод океану та атмосферного тиску в екваторіальній частині Тихого океану, які значно впливають на глобальний клімат. Це один із найважливіших факторів щорічної глобальної мінливості клімату. До нього належать Ель-Ніньйо та Ла-Нінья, теплі та холодні течії океану, через які на планеті періодично настають рекордно гарячі роки.
Близько 4 тисяч років тому зафіксовано перехід у кліматичних патернах, що могло змінити просторовий розподіл дощів у Північному, Центральному та Південному Китаї.
Висновок роботи однозначний – для складних аграрних суспільств надлишок води може бути не менш руйнівним, ніж її дефіцит. Історія Шицзяхе демонструє, що навіть розвинені системи управління водними ресурсами мають межу стійкості перед тривалими кліматичними збуреннями.