Розгадка таємниці
Химерне й дещо моторошне видовище було вперше виявлено в 1911 році геологом Томасом Гріффітом Тейлором, який приписав його причини червоним водоростям. Тільки через півстоліття було доведено, що колір викликаний солями заліза. Тому вважалося, що у воді містяться мінерали. Найцікавіше, що спочатку вода прозора, але незабаром після виходу з-під льоду стає червоною, оскільки вперше за багато тисячоліть залізо окислюється на повітрі.
Дивіться також Глибоко в джунглях знайшли загублене місто цивілізації Мая
Тепер нове дослідження виявило, що залізо там перебуває в несподіваній формі: воно набуває форми наносфер, у 100 разів менших, ніж людські еритроцити.
Наносфери багаті на залізо, але в них є багато різних елементів — кремній, кальцій, алюміній, натрій — і всі вони різні. Щоб бути мінералом, атоми мають бути організовані в дуже специфічну кристалічну структуру. Ці наносфери не є кристалічними, тому методи, що використовувалися раніше для дослідження твердих тіл, їх не виявляли. На холодних планетах, таких як Марс, матеріали теж можуть бути нанорозмірними й некристалічними. Отже, наші методи ідентифікації цих матеріалів хибні. Щоб по-справжньому зрозуміти природу поверхні кам'янистих планет, необхідний електронний мікроскоп, який просвічує, але наразі розмістити його на Марсі неможливо,
– каже Кен Ліві, один з авторів дослідження.
Кілька років тому вченим вдалося відстежити воду до її витоку — надзвичайно солоного підльодовикового озера, яке перебуває під високим тиском, без світла та кисню. Там виявили мікробну екосистему, яка залишалася ізольованою протягом мільйонів років. Якщо життя є й там, то воно може існувати й на інших планетах у таких таких же негостинних умовах.