Мікропластик тепер скрізь
Група південнокорейських дослідників із Корейського науково-дослідного інституту біологічних наук та біотехнологій (KRIBB) спільно з колегами з Корейського інституту океанічних наук і технологій (KIOST) провела перше у світі порівняльне дослідження накопичення мікропластику в мешканців гідротермальних джерел. Результати їхньої роботи, опубліковані в науковому журналі Water Research, виявилися тривожними: мікрочастинки пластику виявлені у 92% досліджених тварин.
Науковці проаналізували глибоководних равликів роду Alviniconcha та мідій Bathymodiolus, яких зібрали на глибині понад 2000 метрів. Зразки брали у двох віддалених регіонах: басейні Північного Фіджі в південно-західній частині Тихого океану та Центральному Індійському хребті. Попри значну відстань від людських поселень та величезну товщу води, майже кожна досліджена особина носила в собі сліди антропогенного впливу. В середньому в одному організмі знаходили 3,42 частинки пластику.
Пластикове забруднення тепер поширилося навіть на екосистеми глибоководних гідротермальних джерел, які раніше вважали одними з найбільш ізольованих середовищ на Землі,
– прокоментував один із провідних авторів дослідження, доктор Се-Чжу Кім.
Як спосіб життя впливає на накопичення сміття
Дослідження показало, що шлях потрапляння пластику в організм і місце його накопичення безпосередньо залежать від біологічних особливостей виду та його стратегії харчування. Равлики Alviniconcha, які є типовими "пасовищними" тваринами, зчищають мікробні мати з поверхні гідротермальних труб та морського дна. У них мікропластик концентрувався переважно в травній системі – шлунку та травних залозах. Вчені припускають, що мікробні плівки діють як своєрідна пастка, накопичуючи частинки, що осідають зверху.
Натомість мідії Bathymodiolus, які харчуються шляхом фільтрації води, продемонстрували зовсім іншу картину. У них мікропластик розподілився рівномірно по всіх тканинах, включаючи зябра та м'язову масу. Це свідчить про те, що фільтратори постійно пропускають крізь себе забруднену воду, що призводить до глибшого проникнення мікрочастинок в організм.
Найпоширенішим полімером виявився полістирол, на який припало 56% усіх знахідок. Цей матеріал масово використовують для виготовлення одноразового посуду та пакування, і його присутність на такій глибині наочно демонструє ціну дешевого комфорту.
Регіональний вимір: чому Індійський океан брудніший
Аналіз виявив суттєву різницю між двома океанічними басейнами. Тварини з Індійського океану містили значно вищі концентрації пластику, ніж їхні родичі з Тихого океану. Після нормалізації даних за вагою тіла з'ясували, що мешканці Центрального Індійського хребта накопичили у 14,7 раза більше мікропластику на грам ваги.
Такий розрив пояснюють географічними та економічними чинниками. Індійський океан отримує величезну кількість відходів із густонаселених та індустріальних регіонів Південної Азії та Східної Африки. Річки Ганг та Інд щороку виносять в океан мільйони тонн сміття, яке завдяки мусонній циркуляції та океанічним течіям розноситься на великі відстані й зрештою осідає на дно.
У тихоокеанських зразках концентрація була нижчою, що дослідники пов'язують із меншою щільністю прибережного населення в районі Фіджі та обмеженим річковим стоком.