Деталі дослідження
Синій кит є найбільшою твариною на планеті — виростає до 30 метрів у довжину. Він також є зникаючим видом, який живе у віддаленому середовищі існування, тож відстежувати його у безкрайніх просторах океану нелегко.
Дивіться також Вчені поспілкувалися з китом, але самі не знають, що йому сказали
На допомогу вченим прийшли пасивні акустичні пристрої, які називаються сонобуями. Це спеціальні буї, які можуть виявляти сонар – коли вони занурюються в океан, то можуть вловлювати крики антарктичних синіх китів (Balaenoptera musculus intermedia), визначати їхнє місцезнаходження та локалізувати їх для подальшого вивчення.
Аналіз представляє найсучаснішу циркумполярну інформацію про поширення цих рідкісних і невловимих тварин, на яких полювали [й довели до] межі вимирання під час промислового китобійного промислу,
– каже Брайан Міллер з Австралійської антарктичної програми, який вивчає морських ссавців.
Ми можемо надійно прослуховувати китів, підплисти до них і візуально побачити їх, потім фотографувати і стежити за ними, й навіть брати невеликі біопсії їхньої шкіри і підшкірного жиру для подальшого вивчення, кажуть учені.
Команда зафіксувала три чіткі гучні та низькочастотні крики, два з яких видають лише сині кити в цій частині океану:
- Z-крик (Z-call), який видають лише самці.
- Одиничний A-крик (Unit-A), який є специфічною частиною Z-крику.
- Третій сигнал — це "соціальний" сигнал, відомий як D-клик, який видають усі популяції синіх китів, причому як самці, так і самиці, що перебувають на кормових ділянках.
Три типи криків синього кита / Фото Брайан Міллер
Вивчення характеру цих криків допомагає відстежувати популяції китів у часі.
Найпоширенішим сигналом загалом був сигнал Unit-A, виявлений на найбільшій кількості сонобуїв по всій Антарктиці та субантарктиці. Вчені зафіксували більше непісенних D-криків на початку літнього сезону годівлі, тоді як Unit-A і Z-call – більше поширені пізніше влітку й на початку осені.
Хоча не ясно, що саме означають ці сигнали, їх можна поєднати з іншими даними, записаними дронами та алгоритмами штучного інтелекту, для оцінки переміщень синіх китів та різних аспектів їхньої поведінки.
Оскільки планета адаптується до змін клімату, дослідники сподіваються, що методи, які вони розробили в цьому новому дослідженні, можуть бути використані для моніторингу можливого впливу на популяції синіх китів та їхню їжу. У подальших дослідженнях можна було б використовувати безекіпажні судна, оснащені гідрофонами (підводними мікрофонами) та іншими інструментами для запису криків і швидкості плавання, потенційно пов'язуючи різні типи криків з різними схемами годування.
Вчені впевнені, що "зібрані набори даних слугуватимуть базовою лінією і плацдармом для подальшої роботи", а пасивний акустичний моніторинг відіграватиме вирішальну роль у майбутніх дослідженнях, спрямованих на заповнення прогалин у знаннях про антарктичних синіх китів.