Яку таємну інформацію намагалися зберегти наші предки?
Археологічні знахідки в печерах Швабського Альбу, що датуються періодом між 43 000 і 34 000 років тому, змушують наукову спільноту переглянути історію виникнення писемності. Дослідники проаналізували понад 3 000 індивідуальних позначок на 260 об'єктах, серед яких фігурки тварин, інструменти та прикраси. Хоча ці знаки, як-от крапки, лінії, хрести, зигзаги та зірки, не є повноцінною писемністю в сучасному розумінні, вони демонструють вражаючу системність, пише ScienceAlert.
Дивіться також Таємницю загибелі давньої китайської цивілізації нарешті розкрито
Лінгвіст Крістіан Бенц із Саарського університету та археологиня Ева Дуткевич із Берлінських державних музеїв застосували статистичні моделі та алгоритми для вивчення структури цих знаків. Вони вимірювали рівень ентропії та щільність інформації, порівнюючи їх із найдавнішими відомими системами, як-от протошумерський клинопис, що виник близько 5 300 років тому.
Результати виявилися приголомшливими: складність розташування символів кам'яної доби майже ідентична до структури перших месопотамських табличок, йдеться в дослідженні, опублікованому в журналі PNAS.
Фігурка мамонта з Ауріньяку, вирізьблена з слонової кістки та покрита загадковими знаками / Фото Bentz & Dutkiewicz, PNAS
Фігурка мамонта з Ауріньяку, вирізьблена з слонової кістки та покрита загадковими знаками / Фото Bentz & Dutkiewicz, PNAS
Дослідження показало, що вибір знаків був свідомим і залежав від типу об'єкта. Наприклад, на фігурках людей ніколи не ставили хрести, хоча вони часто зустрічаються на зображеннях тварин, як-от коней чи мамонтів. Натомість на інструментах ніколи не фіксували крапки.
Фігурка мамонта з Ауріньяку, вирізьблена з слонової кістки та покрита загадковими знаками / Фото Bentz & Dutkiewicz, PNAS
Цікаво, що щільність інформації на фігурках була приблизно на 15 відсотків вищою, ніж на знаряддях праці. Один із найвідоміших артефактів – фігурка "Адоранта" (людино-лева) з бивня мамонта – містить ряди з 12 або 13 крапок і насічок. На думку Еви Дуткевич, це могли бути календарні спостереження, що дозволяли стародавнім мисливцям стежити за часом.
Оріньякський кістяний артефакт (угорі), ілюстрація вирізьблених на ньому міток (внизу) та каталог цих міток (ліворуч) / Фото Bentz & Dutkiewicz, PNAS
Артефакти з кістки та слонової кістки з маркуваннями / Фото Bentz & Dutkiewicz, PNAS
Ці системи символів залишалися незмінними протягом майже 10 000 років, що свідчить про сталу культурну традицію, яка передавалася з покоління в покоління, пише New Scientist. Хоча ці знаки зникли задовго до появи справжньої писемності, вони доводять, що перші люди, які прийшли до Європи, вже мали когнітивні здібності до абстрактного мислення та зберігання даних поза власною пам'яттю.
Статуетка "Адорант" містить символи, які можуть кодувати таку ж кількість інформації, як і найдавніші форми писемної мови / Фото Landesmuseum Württemberg/Hendrik Zwietasch
Палеоантропологиня Женев'єва фон Петцінгер зазначає, що повторюваність і організація цих патернів чітко вказують на наявність певного значення, зрозумілого тогочасним людям, навіть якщо ми ніколи не зможемо його розшифрувати.
Дивіться також Це перепише історію людства: в американських печерах знайшли артефакти, старші за піраміди
Відсутність розвитку цієї системи у повноцінне письмо вчені пояснюють соціальними умовами. Археолог Бен Марвік висловив припущення, що для тогочасних мисливців-збирачів наявна система була ідеальною, пише Science, а потреба у складнішій формі запису виникла лише згодом у Месопотамії через зростання щільності населення й розвиток торгівлі.
Проте знахідки оріньякської культури підтверджують, що коріння людської комунікації сягає набагато глибше в минуле, ніж ми уявляли.