Для поглибленого вивчення погодних явищ метеорологам необхідні зонди в мезосфері на відстані від 50 до 80 кілометрів. У цій зоні повітря настільки розріджене, що повітряним кулям і літакам для польоту вже немає опори, а для космічних апаратів щільність повітря все ще занадто висока. Вихід може бути знайдений у найлегших пристроях, для руху яких вистачить імпульсів лазера або відбитого сонячного світла.
Цікаво Telegram для macOS не видаляв файли, не дивлячись на таймер самознищення: баг уже виправили
Як рішення пропонують
Вчені створили дуже тонкі диски з матеріалу під назвою майлар (аналог лавсана) діаметром 6 міліметрів. Нижня частина дисків покрита вуглецевими нанотрубками. Випробування проводилися в камері з тиском 30 Паскалів, як у мезосфері. З'ясувалося, що при опроміненні лазерними імпульсами або відбитим світлом диски підіймалися на значну висоту. Крім того, експериментатори змогли управляти напрямком руху дисків, регулюючи інтенсивність світлових імпульсів.
Вчені пояснили отримане явище нерівномірністю нагріву нанотрубок. Тепло поширювалося таким чином, що рух молекул повітря внизу дисків відбувався з більшою швидкістю, ніж угорі. Диски вгору штовхало не світло, а енергія, яка передається імпульсами світла.
Дослідники визнають, що їх робота лише починається – це прототип майбутніх пристроїв. Залишається невідомим, чи спрацює запропонований підхід для дисків, піднятих у мезосферу. Крім того, потрібні додаткові дослідження, щоб зрозуміти межі масштабування системи до дисків потрібного розміру.