Сьогоднішні спалахи на Сонці важко назвати небезпечними, адже вони практично не становлять небезпеки та дозволяють нам спостерігати за яскравими полярними сяйвами. Та так, ймовірно, було не завжди. Й спостереження за сонцеподібною зіркою EK Draconis підтверджують це.
Корисне на сайті Найкращий подарунок для родини – телевізор від Samsung
Температурна мапа зірки EK Draconis, опублікована у 2018 році / Фото Semantic Scholar
Детальніше про мегаспалах на EK Draconis
Зоря EK Draconis розташована неподалік від нас – нас розділяє близько 111 світлових років. Ця зірка, хоча й називається сонцеподібною, але все ж відрізняється від нашого рідного світила віком – їй "всього лише" 50 – 125 мільйонів років, а Сонцю – приблизно 4,57 мільярда років.
Тому, хоча EK Draconis й належить до того ж класу G, що й наша зоря, але вона молода, а тому дуже активна. Об'єкт характерний температурою близько 5 560 – 5 700 градусів за Кельвіном (приблизно, як у Сонця), великими плямами на низьких та високих широтах та частими спалахами, які ми фіксуємо в ультрафіолетовому діапазоні.
Та у квітні 2020 року молода EK Draconis перевершила себе, породивши спалах неймовірної сили, вивергаючи у навколишній простір квадрильйони кілограмів плазми, які рухалися зі швидкістю один мільйон шістсот тисяч кілометрів на годину. Цей викид коронарної речовини був у 10 разів сильніший за найпотужніший зареєстрований спалах у сонцеподібної зірки. Якби таке відбулося на Сонці й спалах був спрямований у сторону Землі, то про життя на планеті можна було б забути. Що й сказати – дійсно "подих дракона".
Такі дослідження допомагають астрономам зрозуміти минуле й нашої Сонячної системи. Науковці навіть припускають, що подібний (але слабший) спалах міг стати однією з причин втрати Марсом атмосфери.