На півночі України, де природа поступово поглинає залишки цивілізації, живуть близько 900 нащадків домашніх улюбленців, покинутих під час евакуації. Нещодавно увагу світу привернули три собаки з дивним синім забарвленням, розповідає 24 Канал.

Вам буде цікаво Нове царство на дереві життя: учені відкрили організм, який не вписується в жодні класифікації

Користувачі мережі висували теорії про вплив радіації на пігментацію або навіть про те, що фото згенеровані штучним інтелектом. Однак історію прояснила організація Clean Futures Fund, яка з 2017 року опікується вакцинацією та стерилізацією місцевих тварин.

Серед водіїв існує переконання, що кросовери витрачають багато пального. Але не усі! "Апетит" міського кросовера SUZUKI Vitara напрочуд скромний – від 6,2 до 6,7 літра на 100 кілометрів шляху у комбінованому режимі. За містом – ще менше: 5,2-5,6 літра залежно від коробки передач та типу приводу.

Тімоті Муссо, біолог з Університету Південної Кароліни та науковий консультант програми, пояснив, що синій колір, ймовірно, є наслідком контакту тварин із хімікатами. Собаки могли викачатися у барвнику з перекинутого санітарного блоку або туалетної кабінки. Хутро спрацювало як губка, увібравши забруднювач.

Ветеринарний огляд не виявив у цих "аватарів" ані променевої хвороби, ані генетичних відхилень. Проте справжня наукова сенсація криється не в кольорі шерсті, а в ДНК популяції.

Сині чорнобильські пси помічені в зоні відчуження

Фото Dogs of Chernobyl

Що насправді відбувається з генами чорнобильських тварин?

Команда Муссо дослідила генетичну структуру 302 собак, розділивши їх на групи: ті, що живуть безпосередньо на території АЕС, у місті Чорнобиль та на відстані 15 – 45 кілометрів від реактора. Порівняльний аналіз із породами з усього світу показав, що ізоляція суттєво змінила їхній генофонд.

Собаки з промислового майданчика станції генетично відрізняються від тих, що живуть у покинутому місті, хоча відстань між ними становить лише близько 16 кілометрів.

Вчені ідентифікували 15 сімейних кланів. Найбільші з них розкидані по різних локаціях, що свідчить про міграцію тварин у пошуках пари. Це допомагає підтримувати генетичне різноманіття.

Цікаво, що у собак біля АЕС виявили чіткий слід німецьких та східноєвропейських вівчарок – близько 9% їхніх хромосом мають це походження. Це відлуння радянських часів, коли вівчарки охороняли стратегічні об'єкти. Водночас сліди пінчерів трапляються рівномірно в усіх групах, що вказує на більш пізнє змішування.

Дослідники знайшли 391 ділянку геному, де популяції відрізняються сильніше, ніж очікувалося. Деякі з цих генів відповідають за імунну відповідь та відновлення ДНК, йдеться у науковій роботі опублікованій на порталі Science Advances. Однак подальші дослідження не виявили доказів прискореної мутації чи появи "суперздібностей" до протистояння радіації. Відмінності пояснюються насамперед ізоляцією, а не еволюційним стрибком.

Особлива природа зони відчуження

Ситуація з дикою природою також оповита міфами. Вовки, рисі, лосі та навіть коні Пржевальського почуваються тут вільно через відсутність людей, а не через резистентність до радіації. Дослідження гризунів, проведене ще у 2004 році, показало, що рівень забруднення не впливає на чисельність популяції, йдеться в науковій роботі з якою можна ознайомитися на сайті Американської Асоціації Дослідження Раку. А аналіз мікробіому мишей у 2021 році довів, що середовище проживання формує кишкову флору більше, ніж радіаційний фон.

Тімоті Муссо також спростував популярну у 2024 році новину про те, що чорнобильські вовки нібито виробили імунітет до раку. За його словами, такі заяви безпідставні, адже вовки в дикій природі рідко доживають до віку, коли розвиваються онкологічні захворювання.

Зростання популяції хижаків пов'язане виключно зі зникненням головного ворога – мисливців. Єдиний підтверджений приклад швидкої адаптивної еволюції в зоні стосується бактерій, які встигли змінити тисячі поколінь, на відміну від ссавців.