Сигнал "Wow!", зафіксований майже п'ять десятиліть тому, і досі є одним з найзагадковіших радіосигналів, коли-небудь отриманих із космосу, розповідає 24 Канал. Завдяки зусиллям волонтерів та використанню сучасних технологій, вчені змогли по-новому поглянути на дані, зібрані в 1977 році обсерваторією Big Ear в Огайо. Їхнє відкриття опубліковане в науковій роботі на arxiv.org.

Дивіться також Вчені шукають кораблі прибульців у тіні Землі – це має допомогти в пошуках

Чому наковці повернулися до сигналу "Wow!"?

Після закриття обсерваторії у 1998 році її паперові архіви, що налічували понад 75 тисяч сторінок, були збережені. Нещодавно ці записи оцифрували за допомогою технології оптичного розпізнавання символів та перевірили вручну, що вперше дозволило провести поглиблений комп'ютерний аналіз.

Це дослідження принесло кілька важливих відкриттів.

  • По-перше, потужність сигналу виявилася значно вищою: її оцінили у 250 янських, тоді як попередні розрахунки давали діапазон від 54 до 212 янських. Це означає, що сигнал був помітно інтенсивнішим.
  • По-друге, було уточнено частоту сигналу – з 1420,4556 МГц до 1420,726 МГц. Хоча зміна здається незначною, вона вказує на те, що джерело сигналу мало б обертатися з надзвичайно великою швидкістю.
  • Також вченим вдалося на дві третини звузити область неба, звідки міг надійти сигнал, що підвищило точність його локалізації.

Що таке Янський

Це одиниця вимірювання, яка використовується в радіоастрономії для визначення потужності космічних радіоджерел.

Простими словами, цей показник вимірює щільність потоку випромінювання. Він показує, скільки енергії від радіоджерела (наприклад, зірки, галактики або потенційного сигналу) потрапляє на одиницю площі (наприклад, на антену радіотелескопа) в певній смузі частот.

Чим більше значення в янських, тим потужнішим або "яскравішим" є радіосигнал для спостерігача на Землі. Технічно, один янський дорівнює 10⁻²⁶ ват на квадратний метр на герц (Вт⋅м⁻²⋅Гц⁻¹).

Цю одиницю названо на честь американського фізика Карла Янського, який у 1932 році відкрив радіохвилі, що надходять із центру нашої галактики, і вважається одним із засновників радіоастрономії.

То що ж це таке було?

Коли справа стосується відкриття чогось в астрономії чи дослідження, науковці радше не встановлюють, що саме вони відкрили, а намагаються зрозуміти, чим об'єкт дослідження точно не є. Тож дослідники виключили більшість можливих джерел.

  • Це не могли бути рукотворні перешкоди, оскільки в той час в Огайо не працювали відповідні телевізійні станції, а над головою не було супутників.
  • Сигнал також не міг відбитися від Місяця, бо той перебував на іншому боці планети.
  • Сонячна активність у 1977 році була низькою, що виключає сонячні явища.
  • Малоймовірною є і помилка програмного забезпечення, оскільки сигнал мав дуже природну, "гаусову" форму.

Найімовірнішим природним поясненням залишається хмара нейтрального атомарного водню (HI-хмара). Такі хмари можуть випромінювати вузькосмугові сигнали, подібні до "Wow!". Водночас аналогічні сигнали ніколи раніше не були на такому рівні потужності.

Таким чином, походження сигналу досі залишається загадкою, але нове дослідження вкотре доводить, що навіть старі дані можуть приховувати нові відкриття. Тож в майбутньому науковці ще не раз повернуться до загадок минулого, щоб подивитися на них під новим кутом із застосуванням нових інструментів.