1 
Дослідники з Китаю отримали рідкісний фізичний доказ того, що лікарі часів династії Мін могли застосовувати рослинний анестетик під час хірургічних процедур ще понад 600 років тому. Про це пише Discover magazine.
Дивіться також Бактерії, сонце і паливо майбутнього – вчені наблизилися до нової ери біопального
Що знайшли на стародавніх хірургічних інструментах?
Йдеться про інструменти хірурга Ся Цюаня, який помер у 1411 році. Разом із ним у похованні залишили ножиці та пінцет – типові медичні інструменти того часу, які використовувалися для розрізання тканин, захоплення та видалення фрагментів шкіри чи зубів.
Тепер на поверхні цих інструментів учені виявили ймовірні сліди аконітину – токсичної речовини з рослин роду Aconitum, відомих також як аконіт або вовчий корінь. Результати дослідження були опубліковані в науковому журналі Antiquity. Автори роботи вважають, що це одне з найпереконливіших матеріальних свідчень використання рослинної анестезії у хірургії епохи династії Мін.
Як інструменти збереглися понад шість століть?
Медичні інструменти археологи виявили ще у 1974 році в повіті Цзян'їнь китайської провінції Цзянсу. Відтоді артефакти зберігалися в місцевому музеї як історичні медичні предмети. Проте лише сучасні технології аналізу дозволили дослідити мікроскопічні сліди речовин, що залишилися в іржі на поверхні металу.
Провінція Цзянсу в часи династій Мін і Цін була важливим центром розвитку медицини, але до наших днів дійшло дуже мало хірургічних інструментів того періоду. Ще рідше трапляються артефакти, які можна безпосередньо пов'язати з конкретною людиною. У випадку Ся Цюаня вчені мають не лише самі інструменти, а й інформацію про власника та датовану гробницю.
Чому аконіт вважався небезпечним?
Аконітин отримують із рослин роду Aconitum. Це надзвичайно токсична речовина: у великих дозах вона може викликати параліч і навіть зупинку серця.
Як пише New scientist, попри небезпеку, китайські медики століттями намагалися навчитися безпечніше використовувати рослину в лікуванні. Історичні джерела свідчать, що лікарі розробили складні методи зниження токсичності аконіту. Серед таких способів згадуються обробка кореня оцтом, кип'ятіння у спеціальних відварах, використання чорних соєвих бобів, бобів мунг та навіть обробка сечею хлопчиків – метод, який описувався у медичних текстах того часу.
У результаті створювали порошок Caowu San, який у джерелах династії Мін описується як засіб для знеболення перед операціями. Історичні записи свідчать, що лікарі наносили речовину на ділянку тіла перед втручанням, після чого використовували ножиці для обрізання тканин або пінцет для стоматологічних процедур.
Для аналізу вчені використали метод стимульованої раманівської мікроскопії – технологію, здатну виявляти молекулярні сполуки навіть у надзвичайно малих зразках. Саме цей метод дозволив зафіксувати хімічні сигнатури, пов'язані з аконітином, на поверхні ножиць і пінцета.
Особливо важливим стало те, що сліди концентрувалися у важкодоступних ділянках інструментів, які складно було очистити. Це підвищує ймовірність того, що речовина потрапила на метал саме під час використання, а не після поховання.
Що це відкриття говорить про медицину династії Мін?
На думку авторів дослідження, знахідка демонструє високий рівень практичних медичних знань у Китаї XV століття. Лікарі того часу, схоже, вже добре розуміли, що аконіт є не лише отрутою, а й потенційним медичним засобом. Головним викликом було знизити токсичність рослини, зберігши її здатність притуплювати біль.
Дослідники зазначають, що письмові рецепти показують лише те, що лікарі планували робити. Натомість залишки речовин на інструментах дають рідкісну можливість побачити, як ці знання застосовувалися на практиці. У цьому випадку ключові докази збереглися не в рукописах чи трактатах, а в іржі на медичних інструментах, пролежавших у землі понад шість століть.