Графік глобальних потрясінь
Протягом десятиліть наукова спільнота сперечалася, чи є великі геологічні лиха випадковими, чи вони підпорядковуються прихованому закону. Геолог Нью-Йоркського університету Майкл Рампіно проаналізував 89 ключових подій за останні 260 мільйонів років, використовуючи найсучасніші методи радіоізотопного датування. Результати аналізу, опубліковані в журналі Evolving Earth, підтвердили існування чіткого циклу тривалістю приблизно 27,5 мільйона років.
У цей "графік" вписуються не лише масові вимирання морських і наземних видів, а й колосальні виливи лави, кисневе голодування океанів та різкі коливання рівня моря.
Ці ідеї все ще перебувають поза мейнстримом сучасної геології, проте вони можуть стати першими кроками до концептуального прориву, який визнає глобальну кореляцію основних геологічних подій,
– прокоментував геолог Майкл Рампіно.
Дослідження вказує на те, що катастрофи не є ізольованими випадками. Наприклад, вимирання динозаврів 66 мільйонів років тому збіглося у часі не лише з ударом астероїда, що утворив кратер Чиксулуб діаметром 200 кілометрів, а й із масштабною вулканічною активністю на території сучасної Індії. Подібні збіги дослідники помітили і в інших періодах: велике вимирання наприкінці Пермського періоду 252 мільйони років тому також супроводжувалося виверженнями Сибірських трапів.
Космічний диригент чи земний механізм?
Науковці виділяють дві основні версії походження цього загадкового пульсу:
- Перша зосереджена на внутрішніх процесах: гігантські потоки гарячої породи в мантії Землі можуть підійматися до поверхні з певною періодичністю, провокуючи тектонічні зрушення та сплески вулканізму.
- Друга гіпотеза, яку Рампіно обстоює ще з 1980-х років, виводить причини катастроф за межі нашої планети. Сонячна система під час руху навколо центру Галактики періодично перетинає її серединну площину. Ці "зустрічі" відбуваються приблизно кожні 32 мільйони років. Проходження через густі зони зірок і газових хмар може гравітаційно збурювати комети в хмарі Оорта, відправляючи їх у бік Землі. Попри те, що прямих доказів поки що бракує, статистичний зв'язок між рухом у Чумацькому Шляху та земними апокаліпсисами виглядає надто переконливим, щоб його ігнорувати.
Схожість астрономічних і геологічних періодичностей вказує на перспективу певного позаземного впливу на головні геологічні події,
– додав Майкл Рампіно.
Також існує екзотична теорія про вплив темної матерії. Деякі фізики припускають, що Земля може накопичувати частинки темної матерії під час перетину галактичного диска. Анігіляція цих частинок у ядрі планети здатна виділяти величезну кількість тепла, що стає пусковим гачком для глобальних геологічних процесів.
Хоча це залишається предметом дискусій, виявлений 27-мільйонний цикл змушує вчених по-новому подивитися на місце нашої планети в космічному просторі.