Смерть у космосі

Важко уявити, яким чином мертве людське тіло могло б надовго опинитись у відкритому космосі. По-перше, вихід за межі приміщень станції відбувається в скафандрах, які під'єднані кріпленнями до корпусу. По-друге, на МКС та китайській космічній станції "Тяньгун" люди завжди перебувають групами й у випадку смерті одного з членів команди мають план дій, зокрема відправлення померлого на Землю. Наприклад, NASA розробляє спеціальний мішок для тіла, який може зберігати останки на космічному кораблі від 48 до 72 годин — достатньо часу, щоб повернутися на Землю. Тому ця ситуація є своєрідним мисленнєвим експериментом.

Дивіться також Астронавти розповіли, чим пахне космос

  • У вакуумі низького тиску будь-яка рідина з поверхні тіла — шкіри, очей, рота, вух і легенів — негайно перетвориться на газ.
  • Кровоносні судини біля поверхні можуть розірватися й кровоточити, навіть після смерті. Хоча кров уже не перекачується по організму, вона все ще лишається в різних місцях у рідкому вигляді певний час.
  • За словами Джиммі Ву з Інституту трансляційних досліджень космічного здоров'я при Медичному коледжі Бейлора в Техасі, вода, що залишилася в організмі, швидше за все, замерзне через низьку "базову" температуру космосу – мінус 270,45 градуса за Цельсієм.
  • Втрата рідини плюс замерзання можуть спричинити муміфікований стан, що фактично консервує труп. Виглядатиме це як сильно зневоднене тіло.

Будь-якого астронавта, що вийшов у відкритий космос без скафандра, чекає така доля. Що станеться далі, залежатиме від того, чи потраплять туди бактерії.

Дослідження на Міжнародній космічній станції показали, що принаймні бактерії можуть виживати в космосі щонайменше три роки. Якби бактерії все ще були живі на тілі, вони б почали його перетравлювати. Хоча більша частина космосу надзвичайно холодна, там також може бути спекотно — температура на поверхні МКС може коливатися від мінус 200 градусів до плюс 200 градусів за Цельсієм. У більш спекотному середовищі розкладання значно прискориться.

Потужне космічне випромінювання, ймовірно, також негативно вплине на організм, розриваючи вуглецеві зв'язки і спричиняючи деградацію шкіри та м'язів.

Зневоднене тіло, що розкладається, імовірно полетить через простір в одному з напрямків. Воно може зіткнутися з космічним сміттям, якого зараз на орбіті дуже багато. Але враховуючи велетенські відстані, імовірність цього не така вже й велика. Якщо ж це все-таки станеться, імовірно, тіло розірве на шматки, хоча це залежить від розміру уламка.

Якщо тіло уникне зіткнення з супутниками і космічним сміттям, з часом його повільно притягне до Землі сила тяжіння, особливо якщо смерть настала на низькій навколоземній орбіті або на відстані 2000 кілометрів або менше. Врешті-решт, у найдраматичнішій частині космічної подорожі труп увійде в атмосферу і згорить.