Телескопи на Місяці
Розміщення телескопів на Місяці обговорюють уже давно. Річ у тім, що наш супутник не має щільної атмосфери, хмар, світлового забруднення від людських поселень, випромінювання від численних електронних приладів та інших перешкод, які можуть завадити спостереженням. У новій статті автори узагальнюють кілька відомих ідей, а також представляють нову концепцію, яку вони називають гіпертелескопом.
Дивіться також Апарати Чандраян-3 не мають обігрівачів: чи можуть вони пережити холодну місячну ніч
Ось кілька пропозицій, які вже висувалися раніше:
- Life Finder Telescope At Lunar Poles (LFTALP) – масив 6,5-метрових телескопів, зосереджених на вивченні атмосфер екзопланет, що пролітають повз свою зірку.
- Місячний оптичний ультрафіолетовий дослідник (LOUVE), який фокусується на яскравих ультрафіолетових об'єктах.
- Обсерваторія гравітаційних хвиль, подібна до LIGO.
Але всі мають одну відчутну проблему: вони вимагають складного процесу будівництва, який важко дається навіть на Землі. Тож ці амбіції поки що лишаються далеко за межами наших можливостей.
Тому автори нової роботи пропонують дещо простішу ідею: базовий оптичний телескоп, який би використовував переваги місячного рельєфу. Простіше кажучи, його варто вписати в уже наявний кратер.
Потужність оптичного телескопа значною мірою залежить від розміру його головного дзеркала і фокусної відстані телескопа. На Землі фокусна відстань може бути збільшена за допомогою декількох дзеркал. Гіпертелескоп може використовувати дзеркальну решітку як головне дзеркало, розташоване вздовж рельєфу кратера. Кластер детекторів телескопа можна було б підвісити на кабелях, подібно до того, як детектори обсерваторії Аресібо були підвішені над сітчастою тарілкою.
Концепція радіотелескопа в місячному кратері / Фото Володимир Вустянський
Оскільки дзеркала не повинні бути великими, їх було б набагато легше сконструювати, а загальна форма кратера означала б менше "земляних робіт", необхідних для їх встановлення на місці.
Варіантом цієї ідеї було б розміщення дзеркал з одного боку кратера, а приладів — з іншого. Це дозволило б отримати дуже велику фокусну відстань, але діапазон спостережень такого телескопа був би обмеженим.
Всі ці ідеї поки що перебувають на ранніх стадіях. І є серйозні виклики, які потрібно буде подолати. Наприклад, на дзеркалах із часом накопичуватиметься пил, який потрібно буде видаляти. І хоча Місяць має набагато меншу сейсмічну активність, ніж Земля, це все одно може вплинути на вирівнювання дзеркал і детекторів.
Ясно одне: зовсім скоро ми повернемося на Місяць і збудуємо там постійні бази. Тож якою б вона не була, але місячна обсерваторія — це лише питання часу.