Ми звикли бачити інопланетян у вигляді зелених чи сірих гуманоїдів з кволими тілами, або ж кремезними хижаками з гострими зубами й тваринними інстинктами замість розуму. Але якщо прибульці й існують, то навряд чи вони будуть схожими на цих персонажів, упевнені науковці. Натомість унікальне середовище супутників або екзопланет, які ці прибульці називають домівкою, може зробити їхню фізіологію абсолютно відмінною від земної.

Дивіться також Скільки зірок гине в нашій Галактиці щороку?

Як можуть виглядати інопланетяни

  • Деякі інопланетяни можуть еволюціонувати до того, щоб літати лише в небі своєї планети внаслідок щільної планетарної атмосфери, каже Адам Франк, професор астрофізики з Університету Рочестера.
  • Або, у випадку планет з високою гравітацією, за його словами, інопланетяни можуть стати витривалішими, "більше схожими на слонів".
  • Можливо, життя еволюціонує, щоб жити під землею. Якщо планета має високий рівень радіації, який не поглинається озоном, це може призвести до появи підземного життя, яке використовує ґрунт як захист. У цьому випадку просте багатоклітинне життя може бути схожим на гриби. Хоча ми зазвичай бачимо плодове тіло гриба над землею, більша частина його життя насправді відбувається внизу у розгалуженій мережі коренів. Навіть на Землі більше різновидів живе під землею, ніж на поверхні.
  • Робота, опублікована в журналі Monthly Notices of the Royal Astronomical Society у 2019 році, припускає, що у випадках екстремального ультрафіолетового (УФ) випромінювання інопланетяни можуть світитися червоним, синім або зеленим кольором, щоб захистити себе. Як і деякі корали, ці організми можуть мати білки або пігменти, які можуть поглинати частину енергії ультрафіолету, що змусить їх світитися у безпечнішій довжині хвилі видимого спектра.
  • Ще однією потенційною адаптацією, за словами Франка, могли б стати інопланетяни з дуже повільним метаболізмом унаслідок холодної температури їхнього рідного світу. Титан, найбільший супутник Сатурна, є чудовим прикладом дуже холодного світу, який, за припущеннями вчених, може бути домом для екстремальних форм життя, що мешкають у метанових морях. Лінивці на Землі є прикладом тварин з надзвичайно повільним метаболізмом — у них він становить лише 40-45% від метаболізму інших тварин їхнього розміру. Як наслідок, вони рухаються дуже повільно.

Суть зводиться до того, що ми можемо лише будувати припущення, оскільки не маємо жодного поняття, у яких умовах еволюціонує гіпотетичне інопланетне життя. Оскільки еволюція здебільшого випадкова, на неї впливають непередбачувані мутації в генах, зміни навколишнього середовища, мінливі потреби істоти та інше.

Той чи інший вид може жити тисячі й мільйони років біля землі, але якщо в цій місцевості з'явиться небезпечний хижак, тварини можуть розвинути крила, як механізм безпеки, що врятує їх від винищення, або почати зариватися в глибокі нори.

Так само на еволюційні зміни впливає клімат, наявність їжі, доступність способів розмноження та дуже багато інших факторів.

Дивіться також Троє дітей знайшли скам’янілості молодого тиранозавра

Чи можуть інопланетяни бути схожі на людей

У глобальному плані можливо все. Деякі вчені припускають, що придатних для життя планет у Всесвіті мільйони, і на багатьох із них може розвиватися життя. Тож гіпотетично умови могли б збігтися – врешті, одного разу це вже сталося, то чому б не могло статися знову? Однак імовірність цього настільки мала, що майже відсутня. Людина стала такою, якою є, завдяки мільйонам років випадкових еволюційних змін.

Якби, скажімо, 100 мільйонів років тому наш далекий предок з якоїсь причини пішов жити до води, а не лишився на суші, то, ймовірно, ми б виглядали зовсім інакше, і взагалі не отримали б великий мозок і розум. Якби в якийсь момент на планеті було холодніше чи тепліше, або був тонший озоновий шар, або в системі було два сонця чи більше супутників, або планета знаходилась далі від зорі, все було б інакше.

Вчені кажуть, що найімовірніше позаземне життя існує у вигляді мікроорганізмів. Принаймні, у межах Сонячної системи.

Набагато ймовірніше, що життя було б одноклітинним. Більшість часу на Землі існувало лише мікробне життя. Навіть сьогодні більша частина біосфери є мікробною,
– каже Сара Ругхаймер, доцентка кафедри астрономії та астрофізики в Йоркському університеті в Торонто.

Виявити життя одноклітинних організмів на інших планетах може виявитися складним завданням, оскільки вони не випромінюють в космос радіосигнали. Але вчені пропонують шукати інші ознаки, які могли залишити після себе мікроби. Наприклад, гази, які виробляє лише органічне життя в процесі своєї життєдіяльності.

Варто також зазначити, що деякі вчені пропонують ідею існування життя на основі не вуглецю, як наше, а на основі кремнію. Яким могло би бути воно, вкрай важко уявити. Чи могло б воно еволюціонувати? Чи потрібні були б йому такі ж природні умови, як і нам? Ми не знаємо. Можливо, такому життю для існування потрібен був би не кисень, а метан чи інший газ, який домінує на його планеті.