Здобиччю цих гігантських комах були ящірки та навіть дрібні ссавці. Найбільші особини мали довжину близько 5 сантиметрів і вагу невеликого птаха. Довжина крил у летючих видів могла сягати 16 сантиметрів.
Цікаво Собаки Чорнобиля генетично відрізняються від інших собак світу: результати дослідження
Що відомо
Мурахи більш поширені в зонах з теплим кліматом, а тварини зі здатністю самостійно регулювати температуру тіла, можуть жити й у більш холодних районах планети. Знаючи це, вчені шукають відповідь на питання про те, як гігантські мурахи змогли потрапити через крижану Берингову протоку між нинішньою Росією та Аляскою до Канади, а потім до Вайомінга на північному заході США. Як вони змогли перетнути Атлантику, так само незрозуміло, як і їхнє існування в надто прохолодному кліматі.
Нещодавно знайдена скам'янілість, що зберегла останки стародавньої мурахи, може пролити світло на це питання. Дослідники встановили "спорідненість" цієї знахідки та інших скам'янілостей, знайдених у Британській Колумбії в Канаді, хоча зараз неможливо встановити, наскільки точно збігаються їхні розміри.
Колібрі та древня мураха / Фото BRUCE ARCHIBALD
Вченим вдалося встановити, що останки належать одній епосі.
- Учені припускають можливість періоду "глобального потепління", коли мурахи змогли перебратися через відносно теплу Арктику сухопутним шляхом.
- Є гіпотеза й про те, що цей вид мурах міг бути більш холодостійким.
Щоб остаточно з'ясувати це, потрібно знайти нові скам'янілості, придатні для дослідження. Ймовірно, отримані відомості змусять вчених переглянути уявлення не тільки про мурах, а й про те, як, узагалі, поширювалося життя на Землі десятки мільйонів років тому.