Більшість таких істот живуть у печерах або океанах. Але все ж деякі з них можна знайти зовсім поряд із людиною.
Дивіться також Яка тварина є найменшою в світі?
Як вони світяться
За всім цим процесом стоїть хімія їхнього організму. Ключем до світіння є реакція, в основі якої лежить сполука під назвою люциферин.
Люциферин виробляє світло в процесі окислення, втрачаючи електрони в присутності магнію та аденозинтрифосфату (АТФ), молекули, яка забезпечує клітини енергією. Цю реакцію також опосередковує фермент люцифераза. У світлячків у черевці, де відбуваються ці реакції, є спеціальні світлові органи, які містять шар кристалізованої сечової кислоти, що допомагає відбивати й посилювати світло.
Для чого це потрібно
Лише в останні кілька сотень років вчені почали розуміти, як деякі живі істоти здатні випромінювати світло. Одним із перших, хто просунувся в цьому напрямку, був член Королівського товариства в Оксфорді в 17 столітті, який виявив, що для світіння біолюмінесцентного гриба необхідне повітря. Кисень є одним з основних компонентів цього процесу.
Світлячки починають світитися рано, ще на етапі перебування в яйці. Вчені припускають, що це потрібно їм як сигнал для хижаків – зазвичай яскраве забарвлення є ознакою наявності отрути в організмі, про що інші тварини добре знають. Деякі світлячки дійсно отруйні, оскільки виділяють люцибуфагіни.
Коли світлячки закінчують свої метаморфози й досягають дорослого віку, у них з'являються нові світлові органи. Але загальна система залишається незмінною: світло надходить зсередини спеціальних клітин, що знаходяться у світлових органах на нижньому боці тіла, забарвлюючи їх у жовтий, помаранчевий, зелений або навіть блакитний колір.
Ці клітини переповнені люциферином і люциферазою, а також надзвичайно великою кількістю мітохондрій. Ці крихітні органели качають АТФ, необхідний світлячкам для протікання хімічної реакції. Світлячки вмикають і вимикають своє світло завдяки потоку кисню, що надходить до цих клітин. Відсутність кисню означає темряву.
Цей процес вмикання і вимикання важливий для світлячків, щоб знайти потрібного партнера для розмноження. Знайти пару для жука може бути нелегко, і кожен миготливий вид розвинув власну світлову сигнальну систему, певну послідовність, яка відрізняє від інших.
Фактично це робить біолюмінесценцію своєрідною любовною азбукою Морзе, каже Лінн Фауст, незалежна дослідниця світлячків з Ноксвілла, штат Теннессі, США.