Зараз науковці закликають переглянути результати експериментів, щоб уникнути подібних помилок у майбутньому. Питання стає критичним вже зараз, коли людство готує пілотовані польоти на Марс та планує доставку зразків ґрунту на Землю, що вимагає чіткого розуміння того, з чим ми можемо зіткнутися, розповідає IflScience.
Дивіться також Так може загинути наше Сонце: телескоп Габбл зняв момент смерті зорі в неймовірних деталях
Що це за історія і чи справді ми могли знайти життя на Марсі?
У липні та вересні 1976 року два посадкові модулі проєкту NASA Viking здійснили історичну посадку на поверхню Марса. Окрім перших детальних знімків пустельного ландшафту, роботи провели серію біологічних тестів марсіанського ґрунту, намагаючись знайти сліди активного або стародавнього життя. Результати виявилися настільки неоднозначними, що вони десятиліттями викликали суперечки серед астробіологів.
Перше в історії людства фото поверхні Марса зроблене апаратом Viking 1 після приземлення / Фото NASA
Подорож Viking на Марс – дивіться відео:
Один з ключових експериментів передбачав додавання у ґрунт води з поживними речовинами та радіоактивним вуглецем. Ідея була простою: якщо в землі є мікроби, вони поглинуть поживу і виділять радіоактивний газ, який зафіксують датчики.
Як пройшов експеримент?
Перший тест на місці посадки Viking-1 дав позитивний результат із впевненістю у 99,7%. Було зафіксовано значний викид радіоактивного вуглекислого газу та кисню, що вказувало на активний обмін речовин. Професор Дірк Шульце-Макух зазначає, що за стандартом переважання доказів Viking дійсно знайшов мікробне життя на Марсі. Однак наступні спроби додати порцію поживних речовин не викликали повторної реакції.
Незважаючи на те, що перший тест на місці посадки Viking 1 у Крисі дав позитивний результат на органічний синтез (з вірогідністю 99,7 % порівняно з контрольним зразком), подальші тести не дали чітких результатів,
– зазначив внауковець.
Крім того, прилади зафіксували хлоровані органічні сполуки, які тодішні вчені сприйняли як земне забруднення, привезене самим апаратом.
Тодішній директор місії Джеральд Соффен заявив: "немає органіки – немає життя". Більшість наукової спільноти погодилася з цим висновком, списавши перші позитивні результати на дію агресивних хімічних речовин у ґрунті, таких як перхлорати.
Чому ж ми знову говоримо про життя на Марсі?
Ситуація змінилася у 2009 році, коли апарат Phoenix підтвердив, що перхлорати є природною частиною марсіанського ґрунту. Експерименти 2010 року довели: якщо нагрівати органіку разом із перхлоратами (як це робив Viking), утворюються саме ті хлоровані сполуки, які бачили в 1976-му. Це означає, що органічні молекули на Марсі були справжніми, а не "забрудненням" із Землі.
Чому ж тоді мікроби не відреагували на другу порцію води?
Відповідь може критись у досвіді вивчення земної пустелі Атакама. Мікроорганізми, адаптовані до екстремальної посухи, гинуть від надлишку води. Можливо, Viking просто "втопив" марсіанську флору під час тесту, тому повторні заміри вже не фіксували ознак життя.
Сучасна теорія, викладена в роботі науковців та опублікована в Astrobiology Journal, припускає існування організмів BARSOOM – бактеріальних автотрофів, що дихають накопиченим на Марсі киснем.
Цікавий факт! Автори дослідження запозичили назву BARSOOM з науково-фантастичного роману Едгара Райса Берроуза "Принцеса Марса" (A Princess of Mars). У книзі "Барсум" – це власна назва планети Марс, яку використовують її корінні мешканці.
Вони можуть перебувати у стані сплячки і миттєво активуватися при появі мінімальної вологи та енергії, поглинаючи вуглекислий газ для створення органіки.
Хоча вчені не стверджують, що це остаточний доказ, вони наполягають на відновленні дискусії, оскільки незабаром людство планує відправляти на Марс пілотовані місії та повертати зразки ґрунту на Землю.
Слід зауважити, що якби у 1976 році NASA офіційно підтвердило наявність життя на Марсі, космічна програма NASA сьогодні могла би виглядати інакше і це б точно вплинуло на техеології, якими ми користуємося сьогодні. Хто зна, можливо досі людство вже б мало стабільну присутність на Марсі у вигляді колонії, або регулярних пілотованих місій.