Зауважимо, в 2010 році у вітчизняний сільськогосподарський сектор надійшло всього 40 млн. доларів.
"В Бразилію щороку інвестують понад 20 млрд. дол. в основний капітал, якщо скорелювати це до умов України, яка має на 30% менше ріллі, то ми повинні 15 млрд. дол. щороку мати інвестицій. Якби все це насправді було, то ми би за 5-7 років потроїли би виробництво продовольства. Україна експортувала би продукції на суму понад 40 млрд. доларів", - каже президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко.
Водночас, на думку міжнародних фахівців, для активного розвитку українському аграрному сектору потрібно 40-80 млрд. дол. Проте інвестиції мають бути спрямовані не лише у виробництво аграрної продукції, але й у логістику та інфраструктуру.
"Існує величезна потреба у інвестиціях. Проте інша, не менш важлива, потреба існує у інфраструктурі. Ми знаємо, як добре виробляти зерно. Проте, якщо не має де його зберігати, як його транспортувати через брак портів, зерносховищ для того, щоб залишити зерно в хорошому стані, для того щоб експортувати його, то без всього цього будуть значні втрати", - каже директор департаменту агробізнесу ЄБРР Жіль Меттеталь.
Однак сьогодні іноземні інвестори не готові вкладати в Україну такі значні кошти - через високі ризики, корупцію та непередбачувану державну політику в сфері законодавчого регулювання та встановлення квот. Тому великі надії покладають на місцевих гравців та фінансові установи. Наразі Міжнародна фінансова корпорація заявляє про готовність надати фінансування сільгоспвиробникам у національній валюті, проте Нацбанк допоки згоди на це не дав.
"Те, що нам вкрай необхідно, так це забезпечення Національним банком нам довгим гривневим ресурсом. Досі ми не можемо знайти порозуміння з регулятором в цьому питанні, як МФК може бути забезпечена довгою гривнею для фінансування український агрокомпаній", - каже голова представництва IFC в Україні Олена Волошина.
Водночас банкіри говорять про високі ризики кредитування сільгоспвиробників. Тому вважають за необхідне запровадження складських розписок та використання землі як об’єкту застави. До того ж, ухвалення закону про ринок землі може значно покращити ситуацію у сфері агрокредитування, запевняють фахівці.
"Неважливо хто володіє активами, головне те, як ефективно ними керують. Якщо намагатися тримати активи у власності і погано ними управляти, то можна багато втратити", - каже голова глобальної аграрної групи Renaissance Capital Фергюсон Річард.
Зауважимо, наступного тижня буде проведено парламентські слухання з питання земельної реформи. Наразі урядовці впевнені у тому, що вже влітку цього року вирішать головну проблему цієї реформи - забезпечать законодавчі умови для продажу землі сільськогосподарського призначення.