А за день до саміту НАТО у Лісабоні, Президент Віктор Янукович видав указ Про забезпечення продовження конструктивного партнерства з Альянсом. У свою чергу, в штаб-квартирі НАТО у Брюсселі повідомили, що співпраця і надалі буде плідною.
"Для нас важливо те, що в Лісабоні НАТО підтвердило свою готовність сприяти зміцненню міжнародної регіональної безпеки і в тому числі шляхом поглиблення співробітництва з країнами-партнерами і це, на нашу думку, є важливим елементом для розвитку подальшої взаємовигідної співпраці між Україною і НАТО", - каже заступник міністра закордонних справ України Олександр Горін.
З часу приходу до влади і до проведення саміту в Лісабоні, нова політична еліта намагалася уникати заяв про співпрацю з НАТО. Певно, щоб не дратувати Росію - адже країни лише почали налагоджувати взаємні відносини. Навпаки, на догоду північним сусідам, Україна офіційно оголосила про "позаблоковий" статус. Та у Альянсі в цьому проблем не бачать.
"І в заключній Декларації саміту наше поняття позаблоковості, воно подано в лапках. Тобто, за великим рахунку ще з весни, коли розмови про позаблоковість на юридичному рівні були, один з керівників Альянсу заявив, що НАТО — це не блок, і наявність такого запису в українському законі не завадить у подальшій співпраці, і навіть у подальшому просуванні до Альянсу", - каже професор Донецького національного університету Ігор Тодоров.
Насправді ж Віктор Янукович своїм указом не лише зберіг статус-кво у стосунках з НАТО, але й підсилив співпрацю з Альянсом - переконані експерти.
"Ми почали обдурювати Росію - тобто, ми йдемо в НАТО. Але йдемо без афішування, а шляхом практичної роботи. Тому що Програма, ось ця національна, яку затвердили, вона сильніша, ніж Програма попередніх років", - каже президент Атлантичної ради України Вадим Гречанінов.
"Значна частина української еліти, ну і раз вже регіонали прийшли до влади, але ми будемо справу свою продовжувати, тобто, рухатися в НАТО насправді, але говорити про це не будемо", - каже директор Київського центру політичних досліджень і конфліктології Михайло Погребінський.
Самі натівці по-дипломатичному коректні: мовляв, якщо в українського народу є бажання співпрацювати - співпраця буде тривати і надалі.
"Ми нікого нікуди не затягуємо до інтеграції, ви маєте власний уряд, власний парламент, обраний народом і ви маєте громадську дискусію. Україна, то єдина, якщо я не помиляюся, яка активно бере участь у всіх натівських операціях без винятку - це річ сама собою дуже істотна, і помітна і видатна", - каже заступник генсекретаря НАТО з політичних питань і політики безпеки Дірк Бренгельман.
Проте послідовним та активним і при цьому, практично єдиним, противником вступу України до Північноатлантичному Альянсу залишається Кремль. Російська верхівка не втомлюється пояснювати українцям: НАТО не потрібне!
"Панове, НАТО - це не тільки політичний, але і військовий блок і його основне завдання - це як тут сказали, на базі ось цього наріжного каменя, ось цієї головної колони, забезпечувати 5-й пункт, тобто, оборона. Оборона України від кого? Я просто на карті хочу побачити це місце. Від Афганістану? Від Північної Кореї? Від Зімбабве?" – каже заступник голови Комітету Держдуми Росії з міжнародних справ Андрій Клімов.
При цьому замовчують, що Москва першою запропонувала співпрацю НАТО у царині безпеки і створенні системі протиракетної оборони. Саме міжнародна безпека і є одним з пріоритетних напрямків політики Альянсу згідно його нової концепції, затвердженої на найближчі 10 років. І тут Україна, як ніхто, може стати у нагоді - впевнені фахівці з оборонної політики.
"Технічно здатні і з погляду систем виявлення, і з погляду протиракетної оборони, в сенсі ракет. І крім того, у нас є велика перевага перед європейським державами - у нас велика територія. А велика територія в ракетному плані, протиракетному має велике значення", - каже президент Атлантичної ради України Вадим Гречанінов.
За словами секретаря РНБО Раїси Богатирьової Київ вже готовий надати 2 радіолокатори для спільної європейської системи протиракетної оборони. Утім, в НАТО цю заяву поки не коментують. За словами експертів, і тут брюссельські дипломати послуговуються передусім політичною доцільністю - мовляв, спочатку домовлятимуться з Росією, а вже потім будуть говорити з Києвом.