Чигирин стояв на кордоні з Диким полем. Місто було тим форпостом, що стримував рух татар на північ. Тут жили люди, готові в будь-який момент схопити зброю та йти захищати землю від чужоземних атак. В обмін на це чигиринці не мали панщини. Життя в небезпеці з одного боку та волелюбність з іншого зробили Чигирин містом нескорених.
Розквіт міста припав на середину 16-го століття. Саме тоді козаки обрали своїм лідером Богдана Хмельницького. А він обрав своєю столицею Чигирин. Вибір був логічним, адже в цих краях пройшло дитинство гетьмана, тут він зробив військову кар'єру.
Протягом десяти років у Чигирин з'їжджалися дипломати й торговці. У резиденції Хмельницького вершилася східноєвропейська політика. Сюди тягнулися люди. Чигирин перетворився в одне з найнаселеніших міст держави. Тим паче походи на місто припинилися, воно стало абсолютно безпечним для проживання.
Після смерті Богдана Хмельницького атаки на Чигирин відновилися. Однак населення уміло давати відсіч. Чигирин залишався гетьманською столицею. Символічна смерть настала в 1678 році. Під час облоги турків захисники Чигирина висадили в повітря місцевий замок.
Зараз Чигирин – районний центр Черкащини. Всі історичні будівлі тут не автентичні, а відбудовані з неточних архітектурних креслень. Однак аура міста, де бере початок українська державність, в Чигирині все одно відчутна.