Починаючи з 1991 року, в Україні набули популярності чимало звичаїв, які стали невіддільною частиною нашого життя. У рамках спецпроєкту "33 моменти гордості" 24 Канал згадує, які ж традиції укорінились за часів незалежності.

Читайте також Гастрономічна спадщина України: страви, якими варто пишатись

Святкування Дня Незалежності

Власне із проголошенням незалежності в Україні з’явилась традиція відзначати цю особливу дату в історії. Так, урочистості починались з 23 серпня – Дня прапора. У багатьох містах України піднімали блакитно-жовтий стяг, вшановуючи його велич.

До слова, 23 серпня 2021 року встановили особливий рекорд. Українці розгорнули прапор, завдовжки в 3000 метрів. Зробили це на межі Тернопільської та Хмельницької областей, щоб таким чином символічно відзначити 30-у річницю Незалежності України та показати єдність народу.

А вже на День Незалежності у Києві на Хрещатику влаштовували ходу з залученням ветеранів та воїнів ЗСУ. Супроводжувався парад демонстрацією техніки та виступами відомих артистів.

День Незалежності у Києві, 2021 рік / Фото Shutterstock

Кульмінацією заходу завжди була промова президента і вшанування пам’яті всіх, хто віддав життя за те, щоб Україна стала суверенною державою.

Парад транслювали по телебаченню, щоб у кожному регіоні українці віртуально змогли долучитись до урочистостей. Крім цього, по всій країні планувались заходи зі святкування Дня Незалежності. Святковий ярмарок, урочиста хода, концерт, літературні читання чи навіть змагання – у кожному містечку по-своєму відзначали цю дату.

Примітно, що українці на День Незалежності одягають національний одяг – вишиванки. У деяких містах навіть влаштовували різноманітні акції, таким чином заохочуючи людей носити це особливе вбрання.

Українці носять вишиванки не лише на День Незалежності / Фото Shutterstock

На жаль, з 24 лютого 2022 року святкування Дня Незалежності не проводять через безпекову ситуацію. Однак після перемоги, впевнені, ця традиція відновиться зі ще більшими масштабами.

День вишиванки

А це свято стало настільки особливим для українців, що, здавалось би, ми його відзначали завжди. Та насправді традиція виходити на вулиці у національному вбранні з’явилась у 2006 році.

Тоді Леся Воронюк, студентка Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, запропонувала прийти на навчання у вишиванках. Цю ідею активно підтримала молодь, адже у кожного в шафі було національне вбрання.


Українці одягнули вишиті сорочки у День вишиванки / Фото Валентини Поліщук, 24 канал

Відтоді щороку культурна акція набирала обертів, а люди у різних регіонах долучались до своєрідного флешмобу. Так святкування Дня вишиванки перейшло у міжнародне свято, яке відзначають у третій четвер травня.

Таким чином українці не лише зберігають давні традиції, але й привертають увагу всього світу до того, що дороге нашому серцю.

"Слава Україні"

Зараз не знайдеться українця, який би не знав, як відповісти на гасло: "Слава Україні!". Від малого до старого – усі знають його та в сьогоденних реаліях закладають у нього ще більше символізму та значення. Ба більше, "Слава Україні!" стало настільки для нас важливим словосполученням, що за останні 2 роки його почали вживати, як привітання.

Однак так було не завжди.

До теми Так нас впізнає світ: ремесла, що стали візиткою України

Достеменно невідомо, коли з'явилось гасло "Слава Україні" та хто його започаткував. Однак воно простежується у ХІХ столітті. До прикладу, у вірші Тараса Шевченка можна знайти слова: "От де люди наша слава, Слава України". Ще більшої популярності воно отримало у 1917 – 1921 роках. А в уже звичній для нас формі його можна було почути в часи УПА. Саме тоді вітались "Слава Україні – Героям Слава".

Звісно, такий патріотичний прояв намагались заборонити. Однак традиція живе, поки живуть українці. Тож із новим запалом "Слава Україні" почали вигукувати під час Революції Гідності. Відтоді кожен наш земляк не лише вивчив його, але й сприймає ці слова з особливим трепетом.

Майстер-класи народного мистецтва

Українська культура дуже багата, а тому в часи незалежності особливої популярності набули фестивалі народного мистецтва та майстер-класи. На таких подіях учасникам пропонують різноманітні розваги: від розмалювання писанок, вишивання чи малювання картини до гончарства.

Зазвичай такі події приурочені знаковим датам, як-от Дню Незалежності, Великодню, Різдву, Дню міста тощо. А все, що треба від учасників майстер-класів, – це лиш дрібка натхнення і бажання створити щось своїми руками.

Мистецькі майстер-класи популярні в Україні / Фото Shutterstock

"Бандерштат" чи "Файне місто"

Ні для кого не секрет, що українці – це співоча нація. Саме тому кожному з нас такий близький формат відпочинку на музичному фестивалі. Адже що може бути кращим за чудову компанію, гарний настрій та улюблені пісні просто неба.

Музичні фестивалі стали особливим часопроведенням за роки незалежності. Організатори пропонують на вибір чимало заходів: від Atlas Weekend і "Тарас Бульба" до "Файного міста" та ZaxidFest: кожен меломан має змогу обрати фестиваль, що запам’ятається на все життя.

Музичні фестивалі в Україні – це щось особливе / Фото UnSplash

У цьому різноманітті особливе місце посідає "Бандерштат". Цей знаменитий фестиваль вперше провели у 2007 році, вшановуючи 85-у річницю створення УПА. Відтоді щороку він об’єднував любителів української музики, які упродовж 3 днів могли насолодитись нею на фестивалі.

Після паузи в Україні починають знову проводити фестивалі. Задля безпеки роблять це, здебільшого, на Заході України, а самі події нерідко мають благодійну ціль.

Традиція з "Українською медовою з перцем"

Особливу креативність українці проявляють на застіллях. Окрім пишної гостини, якою славиться наш народ, ми полюбляємо різні ігри, що нерідко переростають у традиції. Одна з них пов’язана з "Українською медовою з перцем".

Сам склад цього напою вже особливий, адже поєднує горілку, перець, мед та трави. Той, у чий келих впаде маленький перець чилі, за традицією, має поставити на стіл ще одну пляшку.

Традиція з "Українською медовою з перцем" / Фото Nemiroff

Цікаво, що ця традиція сягає своїми коренями у часи козацтва. Тоді на Запорізькій Січі полюбляли посмакувати горілку з перцем. Останній келих віддавали наймолодшому козаку, якого називали джурою. Саме йому діставався перець і він хутко мав доставити нову порцію напою.

Часи змінились, а традиція залишилась, дещо модернізувавшись.

Ранок починається не з кави

Звісно, теперішні реалії дуже повпливали і на традиції. Українці не прагнуть гучних святкувань, навіть знакові події, як-от День Незалежності, весілля чи хрестини, відбуваються скромно, без пишних застіль та урочистостей.

Змінилися і щоденні ритуали. До прикладу, ранок українців часто починається не з кави, а з донату. Адже кожен розуміє, що великі і малі перемоги складаються з рутинних дій, які мають ефект лавини та ведуть до мети.

Донати стали традицією українців / Фото Shutterstock

"Гей, пливе кача" – символ нашої туги

Мабуть, зараз не знайдеться українця, який би не знав, якими словами продовжується народна пісня "Гей, пливе кача". Адже ця пісня стала символом Майдану та реквієм за усіма полеглими Героями.

З’явилась вона у роки Першої світової, а от хто був автором музики та слів – достеменно невідомо. У роки незалежності "Гей, пливе кача" була у репертуарі Тараса Чубая, а також гуртів "Плач Єремії" та "Скрябін". А в уже звичному для нас звучанні пісню записала "Піккардійська Терція" у 2002 році.

"Піккардійська Терція" – "Гей, пливе кача": відео

У часи Майдану, у 2014 році, її ввімкнули на прощанні з Михаїлом Жизневським. За словами його друзів, це була одна з улюблених українських пісень хлопця. Завдяки символічним словам і емоційності "Гей, пливе кача" стала неофіційним гімном Майдану. Зараз же цією піснею українці проводжають полеглих Героїв.

Молитва, яка стала частиною наших буднів

Емоційною та особливою за останні 2 роки стала ще одна пісня. Мова йде про духовний гімн України – молитву "Боже великий, єдиний".

Слова належать Олександру Кониському, а музика – Миколі Лисенку. Геніальний тандем створив потужну молитву, яку наспівують ще з 1885 року, коли про незалежність українці лише мріяли.

Мабуть, завдяки історії і особливому змісту, закладеному у словах, в останні роки ця молитва набула особливої популярності. "Боже великий, єдиний" співають у храмах України на завершення відправи. Також чимало особливих дат у навчальних закладах відзначають цією піснею.

"Боже великий, єдиний": відео

Українці стрімко розвиваються. Змінюємось і гартуємось не лише ми, але й наші традиції. Відтак щороку з’являються нові і нові звичаї, які лише підкреслюють нашу самобутність. Тож шануймо старі обряди, плекаймо традиції, передані нашими батьками, та будьмо відкритими до нового.