Зараз українські вироби та елементи оздоби отримали друге дихання актуальності. У рамках проєкту "33 моменти гордості" до Дня незалежності України 24 Канал розповість про секрети та незвичайну символіку українського ремесла.
Зверінтьо увагу Від "Золотого м'яча" Шевченка до трофея Пічічі Довбика: видатні успіхи українського футболу
Писанкарство: як яйця стали витвором мистецтва
Писанки мають коріння в дохристиянських слов'янських культурах. Яйце вважалося символом життєвої сили й відродження. Писанки використовувалися в ритуалах для добробуту та захисту.
З поширенням християнства на українських землях декоровані яйця набули нового сенсу і стали одним із важливих символів Великодня. Особливості створення писанок відрізняються залежно від регіону.
Писанки Наталі Пристанської / Фото 24 Каналу
Різноманіття писанок
- Писанки Гуцульського регіону: вирізняються яскравими кольорами й складними геометричними візерунками. Гуцули використовують техніку "двоколірного" або "трьохколірного" розпису, де контури малюнка виділяються на фоні контрастного відтінку.
- Писанки Лемківщини: мають характерні для регіону візерунки з використанням яскравих кольорів і мотивів, що символізують природу та родючість. Вони часто доповнені зображенням рослин і геометричних форм.
- Писанки Полтавщини: у цьому регіоні популярні писанки з традиційними орнаментами, такими як "зірки" і "зигзаги".
- Писанки Поділля: відомі своїми витонченими й складними візерунками, що часто мають релігійні мотиви та святкові елементи. Часто тут використовують багатошарові техніки, що створюють ефект багатогранності.
- Писанки Слобожанщини: характеризуються деталізованими геометричними візерунками і яскравими кольорами. У цьому регіоні поширена техніка "батік" – розпис із допомогою воску і фарб.
Що символізують орнаменти великодньої писанки / Інфографіка 24 Каналу
Цікаві методи
Для нанесення воску на яйце використовують спеціальний інструмент – писачок. Це маленька дерев'яна паличка з металевим наконечником, яка містить віск, що розігрівається і плавиться для нанесення тонких ліній.
Крім традиційних технік (нанесення воску, фарбування, зняття воску), існують і нетрадиційні методи розпису писанок, такі як:
- Скрапбукінг. Це декорування писанок різними декоративними елементами.
- Метод керамічних розписів. Яйце спочатку покривається шаром спеціальної глини або керамічної маси, на якій потім малюють або вирізають візерунки. Після висихання і випалу глиняний шар утворює тверду основу для малюнка.
- Декупаж. Це техніка, в якій на яйце наклеюються вирізані з паперу або тканини орнаменти, що потім покриваються лаком.
- Лазерне гравіювання. Сучасний метод, при якому використовують лазер для вирізання або гравіювання візерунків на поверхні яйця. Це дозволяє досягати високої точності й складності малюнків, а також працювати з різними матеріалами.
- Крапельний розпис. Фарба наноситься на яйце краплями, які потім розтікаються, створюючи абстрактні або динамічні візерунки.
Українська писанка / Фото Pexels
Секрети писанкарства
Для виготовлення писанок традиційно використовують яйця з товстою шкаралупою – переважно курячі, але іноді беруть також качині. Важливо, щоб яйце було не старе, аби його шкаралупа не була ламкою.
Щоб писанки не втрачали свій вигляд, їх зберігають в індивідуальних коробках з м'якою підкладкою або в окремих контейнерах, щоб уникнути тертя та ударів.
Вишитий код нації
Українська вишивка має глибокі історичні корені. Її розвиток відбувався під впливом різних культур і традицій, але завжди залишався унікальним явищем, що відображає національну ідентичність українців.
Українська вишиванка / Фото Pexels
Давні часи
Вишиванки з'явилися ще у давні часи, коли племена, що населяли сучасну територію України, прикрашали свій одяг і побутові речі орнаментами та символами. Археологічні знахідки свідчать про існування вишивки ще в період Трипільської культури (IV – III тисячоліття до н.е.).
Київська Русь
Під час існування Київської Русі (IX – XIII століття) вишивка набула важливого значення. Вона використовувалась не лише для прикрашання одягу, але й для створення церковних ризниць, обкладинок для книг та інших релігійних артефактів. Вишиті речі в цей час часто мали релігійний та символічний зміст.
Середньовіччя та ранній новий час
У період середньовіччя та раннього нового часу (XIV – XVIII століття) українська вишивка продовжувала розвиватися. Вишиті вироби цього періоду показували високий рівень майстерності та складні техніки.
Особливої популярності набули вишиванки – традиційні сорочки з вишитими орнаментами, які відображали регіональні особливості та соціальний статус власника. Вишивка в цей час також використовувалась для прикрашання обрядових рушників, які відігравали важливу роль у весільних та інших церемоніях.
XIX століття
У XIX столітті вишивка стала ще більш популярною та поширеною серед різних верств населення. Цей період відзначається зростанням національної свідомості. Вишивка стала символом національної ідентичності та оберегом.
XX століття
На початку XX століття, особливо після Першої світової війни, українська вишивка пережила новий розквіт. Вона активно використовувалась у національно-визвольних рухах як символ боротьби за незалежність. Після Другої світової війни, попри радянські репресії та спроби асиміляції українського народу, вишивка збереглася як важливий елемент національної культури.
Вишиванки різних регіонів України / Інфографіка 24 Каналу
Сучасність
Українська вишивка є яскравим прикладом того, як традиційне мистецтво адаптується до нових умов і тенденцій. Сьогодні вона не тільки зберігає свою історичну цінність, але й активно інтегрується в сучасний дизайн. Майстри часто експериментують із новими матеріалами та техніками, зберігаючи при цьому традиційні мотиви.
Один із найбільш помітних трендів – це використання вишивки в моді. Дизайнери додають вишиті елементи до одягу, аксесуарів і навіть предметів інтер'єру. Такі вироби популярні не лише в Україні, а й за її межами. Вишивка також стає частиною сучасних артпроєктів та інсталяцій, де традиційні орнаменти поєднуються з сучасними концепціями.
Гончарний посуд на столі – це стильно
Українське гончарство відоме різноманітністю регіональних стилів та технік, які беруть початок у традиціях кожного з куточків країни. Вироби з глини – від простих побутових предметів до складних декоративних форм – відображають не тільки функціональні потреби, але й естетичні прагнення та духовні переконання українців.
Опішня – столиця гончарства
Село Опішня в Полтавській області вважається столицею українського гончарства. Тут працює Національний музей-заповідник українського гончарства, де зберігаються тисячі унікальних виробів, а також проводяться майстер-класи та фестивалі.
Вироби українського гончарства / Фото Freepik
Гончарний круг як символ
Гончарний круг вважався не лише інструментом, але й символом циклічності життя. Майстри вірили, що робота з глиною допомагає зрозуміти глибинні закони природи та існування.
Магічна глина
У деяких регіонах України вважали, що глина має магічні властивості. Наприклад, з неї виготовляли обереги та талісмани, які носили з собою або ставили в будинку для захисту від злих сил.
Декоративні птахи
Гончарі часто створювали декоративні фігурки птахів, які символізували щастя та добробут. Ними прикрашали будинки, а також використовували в обрядах.
Косівська кераміка і гуцульська культура
Косівська кераміка, що виготовляється в Івано-Франківській області, є унікальною завдяки своєму розпису. Гуцульські майстри використовують техніку розпису воском, що дозволяє створювати яскраві та складні орнаменти.
Глиняний куманець / Фото Freepik
Інтернаціональне визнання
Українська кераміка здобула визнання не лише в Україні, але й за кордоном. Вироби українських майстрів можна побачити в багатьох музеях світу, зокрема у Луврі в Парижі та Метрополітен-музеї у Нью-Йорку.
Сучасні інтерпретації
Сьогодні українські гончарі часто поєднують давні техніки з сучасним дизайном. Наприклад, йдеться про кераміку у стилі мінімалізм, але з використанням традиційних орнаментів та кольорів.
Петриківський розпис як частина спадщини ЮНЕСКО
Петриківський розпис зародився в селі Петриківка на Дніпропетровщині в середині XIX століття. Спочатку його використовували для оздоблення хат, а пізніше цей вид живопису став популярним і за межами села. У 2013 році Петриківський розпис був внесений до списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО.
Петриківський розпис / Фото Freepik
Петриківський розпис виконується спеціальною технікою за допомогою традиційних інструментів – пензлів із шерсті тварин або трави. Майстри використовують натуральні фарби на водній основі, що дозволяє отримати яскраві й стійкі кольори. Наприклад, червоний колір отримують з буряка, жовтий – з куркуми, а зелений – з трав.
Петриківський розпис можна побачити не тільки на стінах будинків і хатах, але і на меблях, кераміці, тканинах та інших предметах побуту. Він також використовується для декорування предметів сучасного дизайну, таких як одяг, аксесуари та інтер'єрні елементи.
Зверніть увагу Дизайнери показали, як Петриківський розпис втілився у сучасну моду
Петриківський розпис неодноразово демонстрували на міжнародних подіях і виставках. Наприклад, на Експо-2010 в Шанхаї розпис прикрашав павільйон України, привертаючи увагу відвідувачів з усього світу.
Петриківський розпис як елемент інтер'єру / Фото Freepik
У моду входять лампи та світильники, оформлені в стилі петриківського розпису. Це надає сучасним інтер'єрам неповторний вигляд і створює унікальну атмосферу.
Глибокий символізм ляльок-мотанок
Ляльки-мотанки – це більше ніж просто традиційні українські іграшки. Вони є яскравим відображенням багатства і глибини народної культури, що переносить у часи, коли кожен елемент побуту мав символічне значення і виконував певну функцію. Ці унікальні ляльки виготовлялися з натуральних матеріалів і використовувалися в ритуалах, обрядах та як обереги, що охороняли родину від злих духів і приносили удачу.
Традиційні ляльки-мотанки / Фото Shutterstock
Мотанка як частина ритуалів
У давні часи люди вірили, що мотанки здатні допомогти отримати гарний врожай. На весняних святкових обрядах їх розміщували на полях, щоб уберегти рослини від злих духів.
В Україні існує традиція виготовлення спеціальних мотанок на Різдво, які символізують початок нового і щастя в прийдешньому році. Ними часто прикрашають святковий стіл або розміщують в оселі як обереги.
На весіллях за традиціями використовували спеціальні мотанки, які символізували удачу і щасливе життя молодят. Їх зазвичай обв'язували червоною стрічкою і ставили на столі.
Мотанки як частина медичних практик
Існувала також практика виготовлення мотанок як частини народної медицини. Ляльку клали поруч із хворим або під подушку.
Їх часто робили для дітей, клали в колиски як обереги, що захищали від хвороб і нещасть. Спеціальні ляльки-мотанки створювали для вагітних жінок як обереги для легких пологів і здоров'я матері та дитини.
Ляльки-мотанки – це окремий вид мистецтва / Фото Shutterstock
Культурний обмін та інтерпретації
Мотанки стали предметом культурного обміну між Україною та іншими країнами. В Японії, наприклад, майстри створили свої версії мотанок, поєднуючи українську техніку з японськими мотивами.
В Україні та за її межами проводяться міжнародні фестивалі, на яких представлено мотанки. У Польщі та США організовують спеціальні заходи з майстер-класами з виготовлення ляльок.
Деякі майстри експериментують з мотанками, використовуючи нетрадиційні матеріали та техніки. Наприклад, сучасні версії мотанок можуть включати елементи текстилю, пластика або навіть металу, що додає нових вимірів до традиційного мистецтва.
Українські ремесла – це живий спадок народу, який віддзеркалює багатство культурних традицій і творчого потенціалу. Зараз, коли кількість майстрів зменшується, а світ поглинає глобалізація, важливо зберігати ці унікальні традиції. Вони не тільки втілюють культурну ідентичність, але й відкривають нові економічні можливості.
Ремесло, яке продовжує еволюціонувати, має потенціал стати ключовим чинником культурного відродження та економічного розвитку, привернути увагу до національного багатства через туризм та експорт.