Білоруське Радіо Свобода з допомогою професійних істориків зібрало 10 фальсифікацій тієї війни, які залишаються в білоруських шкільних підручниках і озвучуються в державних ЗМІ Білорусі.

1. Війна для Білорусі почалася 22 червня 1941 року

Насправді ж перші бомби впали на Гродно і Барановичі у вересні 1939 року. Майже тиждень Брест був фактично столицею Польщі – весь польський уряд утік до Бресту. А потім вже до Румунії.

2. Напад Німеччини на СРСР був цілком несподіваний

Насправді Сталін отримав близько 80 повідомлень від радянської агентури про підготовку нападу і його терміни. Попередив його про це і Черчилль. Інша справа, що Сталін ні Черчиллю, ні своїй розвідці не вірив. Він думав, що Гітлер не посміє воювати на два фронти, що німці готують висадку в Англії (операція "Морський лев"), а перекидання частини військ на Схід – це такий маневр, щоб ввести англійців в оману.

3. Збройні сили Німеччини та її союзників багаторазово перевершували збройні сили СРСР в європейській частині країни

Червона армія за кількістю військ, що перебували в західних прикордонних округах, поступалася арміям вермахту і союзників Німеччини в 1,3 рази – 3 млн 290 тис осіб проти 4 млн 306 тис. Але вона мала величезну перевагу в танках і самохідних гарматах (15687 проти 4170 німецьких, тобто в понад 3,76 раза), в авіації (10742 літаків проти 4642 – більш, ніж у 2,32 раза) і в артилерії (59787 гармат і мінометів проти 42600 – в 1,4 раза більше).

4. Гарнізон Брестської фортеці мужньо чинив опір близько двох місяців, стримувавши значні сили вермахту

Німці зайняли Брест 22 червня до 12 години дня. Укріплення Брестської фортеці штурмувала 45-а стрілецька дивізія вермахту, що складалася з австрійців. Ті війська, що стояли у фортеці, 22 червня пішли звідти в прилеглі ліси і далі відходили на схід. Захисники фортеці капітулювали 30 червня. Тільки в Східному форті купка солдатів на чолі з майором Гавриловим продовжувала чинити опір цілий місяць – до 23 липня. Але жодного стратегічного значення їхня боротьба не мала.

5. "Лінія Сталіна"

"Лінія Сталіна" – це система укріплених районів уздовж старого західного кордону СРСР від Карельського перешийка до берегів Чорного моря. Будувалася вона з 1928 до осені 1939 року і називалася тоді "лінією Молотова". Її завданням було прикривати Мінськ. Насправді, на так званій "Лінії Сталіна" були локальні бої, але визначального впливу на хід військових подій вона не справила.

Демонтаж "Лінії Сталіна" розпочався з осені 1939 року, після підписання Пакту про ненапад і приєднання Західної Білорусі. До літа 1941 демонтаж "Лінії Сталіна" був завершений на 85%. Ось чому німці на п'яту добу взяли Мінськ, і жодних боїв від Бреста до Мінська не було.

6. На тимчасово окупованій території весь народ піднявся на партизанську боротьбу проти окупантів

Згідно з офіційними цифрами, в партизанському русі брало участь не більше 5% населення. На думку деяких істориків, цифри завищені в 2-3 рази. Партизани до весни 1943 року не завдавали вермахту (назва збройних сил Третього рейху – "24") помітної шкоди.

Білоруські партизани в роки війни вбили і поранили 500 тисяч фашистів, німців та їхніх пособників, стверджує офіційна статистика. Жодна країна світу не підтверджує такої кількості жертв. За даними професора Еммануїла Іоффе, партизани могли вбити близько 100 тисяч. Причому з убитих більшість – колабораціоністи, а меншість – німці. Партизан всього було 374 тисяч. Багато хто з командирів партизанських загонів давав завищені зведення.

7. Евакуація. З Білорусі було евакуйовані 1,5 млн осіб

Донині проблема евакуації населення УРСР в роки війни, а особливо кількість евакуйованих, залишається «білою плямою».

У Національному архіві Республіки Білорусь зберігаються дані про евакуацію населення УРСР до регіонів РФ, окремі дані щодо Вірменської і Туркменської РСР. За підрахунками професора Еммануїла Іоффе, які зроблені на підставі списків, що зберігаються в архіві, число евакуйовані з Білорусі склало близько 110 тисяч осіб.

Таким чином, загальна кількість евакуйованих жителів БССР завищена в 2-3 рази.

8. Втрати. У Білорусі загинув кожен четвертий

Статистика свідчить: якщо до війни в Білорусі в її нинішніх кордонах проживало 9,2 млн осіб, то наприкінці 1944-го – 6,3 млн. Згідно з даними Надзвичайної державної комісії з розслідування злочинів німецько-фашистських загарбників, всього на території БРСР вбито 2219316 осіб цивільного населення і військовополонених.

Багато дослідників вважають, що відомості про людські втрати щодо низки районів були значно занижені, що дані щодо деяких таборів для військовополонених – не точні. У цю цифру також не включені ті, хто зник безвісти, бійці Червоної армії з числа білорусів, які потрапили до полону і загинули там. Не враховано також вивезених до Німеччини мирних жителів, які там загинули. Зараз деякі дослідники вважають, що з урахуванням непрямих втрат за роки Великої Вітчизняної війни загинуло від 2,5 до 3 і більше млн жителів Білорусі, тобто не менш, ніж кожен третій.

9. Героїзація осіб. Подвиг Миколи Гастелло

За офіційною версією, 26 червня 1941 року в літак капітана авіації Миколи Гастелло потрапив зенітний снаряд, капітан розвернув літак і спрямував його в колону фашистської техніки. Зі зведень Радянського інформбюро від 5 липня 1941 року про цей таран дізнався весь Радянський Союз.

У 1951 році могилу капітана Гастелло розкопали для урочистого перепоховання, і серед залишків знайшли особисті речі іншого льотчика – Олександра Маслова. Літак Маслова вилетів на завдання бомбити шосе в районі Радошковичів. Історики стверджують, що саме Маслов спрямував свій палаючий літак в німецькі цистерни. Але Гастелло вже став частиною радянської пропагандистської машини, подвиг Гастелло жив своїм власним життям і оскарженню не підлягав.

10. Білі плями. Білорусь після війни втратила свої території

10 серпня 1945 був ухвалений закон про радянсько-польський кордон. За ним, Польщі дісталася майже вся Білостоцька область (17 районів), до того ж 3 райони Брестської області. Міста Августов, Білосток, Більськ, Гайновка, Дорогичин, Ломжа та інші стали польськими. Натомість БССР отримала всього лише 15 сіл на колишній польській території.

Таким чином, Білорусь стала єдиною країною з числа переможців фашизму, яка втратила частину своєї етнічної території. Всі інші країни забрали території (Литва – половину Курської коси і повернула Клайпеду; Польща – Вроцлав, узбережжя Балтійського моря; Росія – Калінінград). У підручниках про це не пишуть.