Кілька днів тому в український кінопрокат вийшов пригодницький фантастичний фільм «Тор» Кеннета Брана. Ця стрічка продовжує «кінематографічну серію Marvel», куди вже входять «Залізна людина» , «Залізна людина 2», а також «Галк».

Фільм «Тор» базується на однойменному коміксі, який видається ще з 1962 року. Там події розгортаються у трьох світах – на Землі, Асґарді (місці, де живуть боги) та Йотінгеймі (країні інійних велетів).

Скажу відверто, зайшовши до кінотеатру, я була доволі скептично налаштована. Адже вже звикла, що фільми про добрих і поганих «менів», які намагаються захопити чи врятувати світ, нічим здивувати не можуть. Але тут я помилилась… Не пам‘ятаю, коли востаннє виходила з кінотеатру в такому стані: по тілу бігають мурашки, та ще й сказати нічого не можу, бо просто перехоплює дух від усього побаченого. Хочеться щораз переосмислювати сцени з фільму, порівнювати героїв, переконатись, що вони прийняли правильні рішення…

Не знаю, що конкретно мене так вразило. Але варто відзначити, що фільм добряче наповнений спецефектами, тож нудьгувати вам не доведеться. Інколи події розгортаються так швидко, що аж у голові паморочиться. Головного героя – скандинавського бога на ім‘я Тор, зіграв австралійський актор Кріс Хемсворт. Не буду заперечувати, що він гармонійно вписався у роль визволителя світу – великий, мускулистий, та ще й з глибокими блакитними очима. Та у цій стрічці, як на мене, головне не підбір акторів, гарний грим чи обладунки – тут за живе зачіпає сенс фільму. «Тор» показує наскільки засліпленими інколи бувають люди (в даному випадку боги), якою нищівною часами буває жага до влади, а головне, як справжні почуття дають силу і відвагу визнавати власні помилки і змінюватись. Тут відверто показані стосунки батьків і дітей, вічна проблема поколінь – коли діти намагаються довести, що вони вже дорослі і відповідають за славні вчинки, та згодом з‘ясовується, що потрібно ще багато чому вчитися. Але важливо усвідомити це вчасно, поки поруч ще є близькі люди. До речі, вкотре змогла переконатися, що безвихідних ситуацій не буває, якщо ви слухаєте свого серця.

Хтось може подумати: «Та що вона таке пише? Це ж звичайнісінький фільм про інші світи, бій добра і зла із вкрапленнями сцен закоханості!». Але для мене ця стрічка стала чимось більшим. Через доволі банальні речі вона дала мені змогу задуматись над тим, що я можу зробити для того, щоб стати кращою? Класно, коли хтось робить ДОБРЕ кіно...