Сотні різновидів цього напою подають у барах та пабах. Раз у рік джин навіть наливають у фонтан у Хасселті. У цей день городяни святкують фестиваль на честь цього напою.
Який же секрет цього бельгійського напою? Джин - спиртне зі злаків. Лікеро-горілчаний завод Wissels виробляє його у традиційний спосіб - з житнього та ячмінного солоду.
Щоб виготовити тисячу літрів джину, потрібно 150 кг жита. Спершу зерна розмелюють, потім з водою виварюють до стану пюре. Увесь процес контролює винокур.
“Ми маємо протеїн та крохмаль. А крохмаль можна перетворити на цукор. Це все, що нам потрібно зараз”, - розповідає винокур Ганс Гейльброк.
Злакове пюре має прокипіти на повільному вогні при температурі рівно 45 градусів. Зайвий градус може зіпсувати трансформацію крохмалю у цукор. Це справжнє мистецтво - відчути ідеальний момент.
“Точність! Ми повинні бути надзвичайно точними. Потрібно знати, що робиш та бути дуже уважними, по-іншому - нічого не вийде”, - каже Ганс.
Далі до пюре додають дріжджі, після чого всю цю суміш залишають бродити на 2-3 дні. У результаті утворюється алкоголь приблизно у 5,8%. Такий напій майже можна пити. Він нагадує пиво без хмелю.
Тепер суміш закачують у перегінний апарат. У процесі дистиляції вивільняється великий об’єм компонентів алкоголю.
Для якісного джину потрібен чистий етанол. Принцип дистиляції простий: суміш нагрівається до 72% і напій випадає в осад: цей осад містить алкоголь. Його потрібно одразу ж охолодити, щоб не вивітрився. В результаті ми отримуємо дистилят, який містить близько 26% алкоголю.
Переходимо до наступного етапу. Дистильований алкоголь варять з ягодами ялівцю, тирличем та коріандром та знову охолоджують. Джин готовий. Другий дистилят містить чистий спирт. Він має його чистий колір та типовий смак ялівцю, винокур одразу ж бере на пробу.
“Ми не куштуємо джин зі склянок, а лише вмочуємо пальця, інакше ще до кінця дня будемо п’яні, а це недобре. А окрім того - ще і дорого. Ми просто вип’ємо частину прибутку, а це - погано”, - сказав Ганс Гейльброк.
Справді хороший джин повинен дозрівати у спеціальних дубових діжках кілька років. Одна така коштує до 1,600 євро. Дерево надає джину свій аромат, а також характерного, благородного коричнево-золотистого кольору.
Найкращий джин залишають на 16 років для дозрівання. Саме стільки часу потрібно для того, аби його смак та запах стали ідеальними. Створення джину вимагає неабиякого терпіння.
“Ми дещо старомодні. Але це означає, що наша продукція хорошої якості, адже ми якнайкраще можемо контролювати процес”, - запевняє винокур.
Джин у Бельгії виготовляють різних смаків. Традиційними вважаються ялівцевий та лимонний. Але існують навіть такі екзотичні, як каштаново-бузковий чи кокосовий.
Джин не лише п’ють. У ресторані для істинних гурманів шнапс використовують у приготуванні їжі. Шеф-кухар переконаний, що ялівцевий джин є родзинкою багатьох страв. Як от смаженої грудинки голуба із сочевицею та овочами. Меню ресторану включає комплексні обіди аж із трьох страв з бельгійським делікатесом. Ці наїдки популярні, як серед місцевих, так і серед туристів.
“Все залежить завжди від того, як саме приготована страва. Коли використовуєш джин, відкриваються практично незліченні можливості його застосування. Його використовують у багатьох стравах, так само широко, як у десертах та каві”, - каже шеф-кухар Дсаба Ігнач.
Одним із таких десертів, які тут пропонують, є джиновий щербет з лимоном та смаком інжиру на кульках з дині. І ось! Справжня насолода, яка, до того ж, не викличе похмілля наступного ранку.