Про те, яким був первинний вигляд античних статуй, пише The Smithsonian Magazine.
Дивіться також Не така красуня, як всі уявляють: як насправді могла виглядати Клеопатра
Який вигляд насправді мали античні статуї?
У сучасних музеях скульптури Стародавньої Греції та Риму виглядають блідими, тому чимало людей вважають, що в античності їх не прикрашали. Насправді ж науковці з'ясували, що греки й римляни не лише розфарбовували статуї в яскраві кольори, а й надавали їм приємного запаху.
Статуї богів і правителів обробляли пахучими речовинами, зокрема маслом троянди, бджолиним воском, оливковою олією та смолами.
Крім того, дослідження свідчать, що скульптури були яскраво розписані, прикрашені одягом, коштовностями та квітковими вінками.
Справжній вигляд античних статуй / Фото GettyImages
Археологиня й кураторка музею Glyptotek у Копенгагені Сесілі Брьонс опублікувала результати дослідження про аромати скульптур у журналі Oxford Journal of Archaeology.
Під час роботи Брьонс проаналізувала тексти Плінія Старшого, Цицерона, Павсанія та Вітрувія і знайшла численні згадки про використання ароматів для догляду за статуями.
За її словами, в античності існували два основні ритуали догляду за статуями:
- ганозис – нанесення воскової ароматизованої суміші, що надавала блиску та захищала мармур;
- космезис – натирання запашними оліями, яке не лише зберігало матеріал, а й мало символічне значення.
Дослідниця вважає, що запахи посилювали відчуття "присутності" божества в храмі, а парфумовані статуї правителів підкреслювали їхній особливий статус. Водночас воскові покриття та олії виконували і практичну функцію – оберігали мармур від руйнування.
Як з'явився міф про білосніжні статуї?
Як повідомляє Medium, коли в епоху Відродження та Просвітництва почали масово відкопувати античні статуї, їхні кольори вже вицвіли або були стерті дощами та століттями перебування під землею.
Залишилися лише незначні сліди пігментів, майже непомітні для ока, які часто ігнорували або тлумачили неправильно.
Скульптура Августа з Прима-Порта / Фото Wikipedia
Замість того щоб досліджувати ці залишки фарби, перші реставратори та колекціонери нерідко просто видаляли їх, вважаючи їх плямами. Білий мармур почали вважати ідеальним виглядом скульптури, тоді як усе інше трактували як ознаки руйнування.
Таке хибне уявлення з часом перетворилося на стійкий міф. Важливу роль у цьому відіграв Йоган Йоахім Вінкельман, який у своїх працях 1750-х років майже канонізував білий мармур як найвищу форму художньої та моральної чесноти.
Чому стародавні єгиптяни знищили всі статуї цариці Хатшепсут?
Дослідники тривалий час вважали, що фараон Тутмос III після смерті своєї попередниці Хатшепсут навмисно знищив усі її статуї, прагнучи стерти її з історії. Однак нове дослідження показало, що частину скульптур не руйнували з політичних мотивів, а "ритуально деактивували".
Як пояснює дослідниця Джун І Вонг з Університету Торонто, єгиптяни вірили, що статуї мають сакральну силу, тому після смерті правителя їх потрібно було позбавити "життя". Для цього пошкоджували вразливі частини: шию, талію та ноги.
При цьому обличчя статуй і написи часто залишали недоторканими. Водночас після смерті Хатшепсут її ім'я та зображення частково стирали по всьому Єгипту, і хоча цю кампанію пов'язують із Тутмосом III, її точні причини досі залишаються нез'ясованими.