Ця зачіска була популярною з кількох причин, про які можна дізнатись з книги "Звичаї нашого народу".
Дивіться також Сьогодні за таке висміють: чому взуття з довжелезними носами було хітом в середньовічній Європі
Запорозькі козаки голили голову й залишали довге пасмо волосся (чуб або чуприну) не через примху моди, а з практичних, статусних та релігійно-містичних причин. Сама назва "оселедець" є пізнішою і часто вживалася іронічно чи зневажливо сторонніми, тоді як самі воїни називали зачіску чуприною.
Яке практичне значення?
У тривалих військових походах в умовах степу не було можливості регулярно мити голову. Голена голова рятувала козаків від розмноження вошей та пов'язаних із ними хвороб.
Також козаки закручували відрослий чуб за ліве або праве вухо. Це робилося для того, щоб волосся не падало на очі, не закривало огляд і не заважало під час стрільби чи фехтування шаблею.
Соціальний статус та "знак якості" козака
Чуприну мали право носити виключно досвідчені воїни, які пройшли "хрещення вогнем", довели свою мужність у боях та здобули повагу товариства.
Молодим козакам (джурам), селянам чи тим, хто проявив боягузтво в бою, залишати чуб суворо заборонялося.
Така зачіска ще й чітко вирізняла запорожців з-поміж інших військових формувань (наприклад, донських козаків)
Містичне та релігійне підґрунтя
Козаки вважали себе великими грішниками, адже їхнє життя минало на війні, де доводилося проливати кров.
Існувала легенда, що після смерті козак обов'язково потрапить до пекла, але милосердний Господь зможе витягнути його з пекельного полум'я за цей довгий чуб.
Цікаво, що ця зачіска має глибоке коріння в українській історії. За свідченнями візантійських хроністів, аналогічний довгий чуб на голеній голові носив ще київський князь Святослав Ігорович.