3 
Головне питання, яке хвилює киян та туристів: куди саме Хмельницький цілить своєю булавою. У the-city.kiev.ua з'явилися версії.
Дивіться також Його вмовляли очолити державу: чому Ейнштейн не став президентом Ізраїлю
На кого "дивиться" булава?
Популярна радянська байка стверджувала, що Богдан вказує рукою "на Москву", символізуючи "вічну дружбу та єднання".
Насправді це не більше ніж ідеологічний міф. Якщо взяти компас і прокласти точний географічний маршрут, виявиться, що булава Хмельницького спрямована на північний схід – у бік Швеції.
Жодного таємного геополітичного союзу зі скандинавами гетьман, звісно, не задумував. Такий напрямок став результатом курйозного компромісу з київським духовенством.
Як кінь Хмельницького ледь не образив церкву
За першочерговим задумом автора проєкту, скульптора Михайла Микешина, жест гетьмана мав чіткий антипольський підтекст. Богдан повинен був грізно погрожувати булавою на захід – у бік Речі Посполитої.
Проте під час монтажу пам'ятника виникла серйозна проблема. Якщо повернути вершника обличчям на захід, то його кінь ставав задом прямо до приходів Софійського собору (за іншими версіями – Михайлівського Золотоверхого).
Київські священники категорично обурилися такому рішенню, назвавши це святотатством.
Проєкт довелося терміново змінювати на місці. Скульптуру розгорнули так, щоб кінь стояв до святинь боком. Через цей вимушений поворот булава автоматично змістилася на північний схід.
Що приховала імперська цензура
Монумент відомому українському гетьману відкрили у 1888 році, на 900-річчя Хрещення Русі. Хоча насправді ідея пам'ятника виникла набагато раніше – ще в 1868 році.
Сучасний пам'ятник виглядає досить лаконічно, але початковий варіант 1869 року був кардинально іншим і шокував би сучасників. На постаменті планували встановити цілу багатофігурну композицію з відверто ксенофобськими мотивами:
- Кінь гетьмана мав скидати союзом підків польського шляхтича та єврея-орендаря.
- Поруч мав лежати повалений єзуїт.
- Нижче планували розмістити фігури кобзаря та слухачів: українця, білоруса та росіянина.
Імперська цензура та тогочасне Міністерство внутрішніх справ такий радикальний проєкт відхилили. Офіційний Петербург побоявся, що подібний монумент спровокує міжнаціональну ворожнечу в Києві.
До того ж на таку масштабну бронзову композицію банально не вистачило коштів – гроші на пам'ятник збирали "всім миром" пожертвами понад 15 років.
У результаті Київ отримав очищений від пропаганди, величний та естетичний монумент, який сьогодні є візитівкою української столиці. А "шведський" напрямок булави залишається улюбленою історією київських екскурсоводів.