Фактично ми пройшли точку неповернення: трибунал став юридичною реальністю. Про це пише Юрій Федоренко.
Дивіться також "З’являться приміщення в Гаазі": Сибіга заявив про остаточне створення спецтрибуналу для Путіна
Як працюватиме трибунал?
Це історичний прецедент: уперше в історії людства трибунал щодо злочину агресії створюється не після війни, а під час неї – проти держави й керівництва, яке цю війну розв'язало. Світ не просто фіксує злочин, а починає формалізувати відповідальність ще до завершення бойових дій.
Процедура запуску трибуналу складна і багаторівнева. Перші вироки можуть з'явитися не раніше 2027–2028 років. Але це не означає, що трибунал "запізнюється".
Це означає, що правосуддя готується ґрунтовно – з урахуванням усіх юридичних стандартів.
Йдеться не лише про символічне засудження злочинів. Трибунал має дві ключові функції:
- Перша – кримінальна відповідальність конкретних осіб.
У фокусі вузьке коло військових злочинців. А саме до кількох десятків представників найвищого військово-політичного керівництва Росії: Путін, його оточення, всі, хто ухвалював рішення про агресію.
- Друга – фінансова відповідальність держави.
Паралельно формується система компенсацій: реєстр збитків, компенсаційна комісія, механізми виплат. Загальні втрати України вже оцінюються в сотні мільярдів доларів, а разом із приватними втратами можуть перевищити трильйон доларів. Цей рахунок буде виставлений.
Значущість заочного вироку
Звісно, виникає питання: чи побачимо ми Путіна на лаві підсудних? Чи не стане цей процес заочним? Можливо, стане. Але навіть заочний вирок має значення. Правосуддя – це не лише про фізичну присутність підсудного. Це також про фіксацію злочину, про юридичний статус винного, про створення міжнародного консенсусу: агресія – це злочин, а не "геополітика".
Ба більше, це інструмент тиску. Люди, які фігурують у таких процесах, стають міжнародними ізгоями. Їхні активи – під загрозою. Їхні контакти – токсичні. Їхнє майбутнє – обмежене. Це вже практичний ефект, а не лише символіка.
Є ще один важливий аспект. Світ демонструє: злочин агресії не може залишатися безкарним. Якщо цього не зробити зараз – це буде сигналом для інших диктаторів: можна нападати, можна окуповувати, можна руйнувати. І нічого за це не буде.
Окрема тема – репарації. Країна-агресор не просто має бути визнана винною. Вона має заплатити. За зруйновані міста, за вбитих людей, за екологічні катастрофи, за кожен день цієї війни. Навіть якщо так звана "Російська Федерація" у нинішньому вигляді припинить існування – рахунок нікуди не зникне. Його отримають політичні наступники.
Справедливість у міжнародному праві – це процес довгий, але невідворотний. Рано чи пізно агресор заплатить за все. Ми не залишимо йому іншого варіанту. Справедливість переможе. Ми переможемо.