В інтерв'ю сайту "24" Владислав Троїцький розповів, що потрібно для створення культових проектів, як поєднувати театр з бізнесом і чому безглуздо чекати несподіваних подарунків від чиновників для реалізації власних ідей.
Ви сказали, що плануєте новий музичний проект. Ось про нього і розкажіть. Можна?
Чому ж ні? Робоча назва цього проекту "ЦеШо".
І шо це буде?
Це буде таке музичне лялькове кабаре. Сімейний жанр. Думаю, до кінця весни викинемо пілот, а на Гогольfest вже покажемо повну програму.
Що ще буде на Гогольfest цього року?
Багато чого. Тема Гогольfest в цьому році – Ковчег. Але не зовсім як архетип Ноєвого ковчега, де кожній тварі по парі.
А як що?
В нинішні часи, коли нам нав'язують катастрофічну свідомість світу, коли новини страшно читати, коли у всьому світі є це очікування турбулентності... Жити в такому стані нестерпно. Необхідно мати якийсь простір, де можна врятуватися від потопу трешової інформації.
Коли людина творить – в ній пробуджується божественне і вільне. Коли кажуть, що в кожному з нас є частинка божественного – то це ось той митець, якого ми максимально соромимося і боїмося. Випустити його, вийти на територію свободи, якоїсь відваги і навчитися на цій території домовлятися, з повагою ставитися до оточуючих – це певний концепт Ковчега. Про це ми і будемо міркувати.
Українська культура реагує на те неподобство, яке сьогодні відбувається в нашій реальності?
Думаю, що реакція культури, м'яко кажучи, скромна.
Поки що чи взагалі?
І поки що, і взагалі. Зараз у нас немає жодних просторів, так званих public space, де могли б зібратися ті люди, яким не все одно, які готові творити. Просто фізично таких просторів немає. Ситуативно – вони є, а системно – ні.
Потрібно ці простори робити. Тому зараз ми, з одного боку, збираємося з Центром Довженка робити Гогольfest на їхній території, ведемо переговори з ВДНГ щодо повернення в одну з наших локацій. Будуть якісь ініціації на "Платформі". Тобто, ми широко і системно починаємо заповнення культурного простору країни.
Ви – автор культових проектів. Щоб створити такий проект, що важливіше – творець, ідея, команда, вдача, робота?
Все в сукупності. Так збіглося, що у мене завжди була можливість робити. Я був незалежний, не входив в державні цвинтарні інституції, тому міг придумувати щось нове.
Ви ж не просто придумали. Ви ще й втілили.
Так. Взагалі, у нас багато чого може відбуватися, але соціального замовлення на це немає. Його немає і на зміни гуманітарної сфери, а зсередини культурного цеху його змінити неможливо. Люди, що перебувають у державній структурі, не зацікавлені в якихось змінах. Тому ресурс використовується вкрай неефективно. Ресурс – це ж не тільки гроші, це будівлі, це купа всього.
Зараз аудиторія 15-25 років взагалі не охоплюється. Вони, в основному, сидять у "В Контакті" і відеоблогах. Їм необхідно розставити орієнтири, розвинути смак, навчити дегустувати. Навіть якщо ти весь час п'єш горілку, треба іноді дегустувати якесь вино. Але потрібно знати, як це робити. Так само і з культурою. Ось розстановка таких маячків, за якими можна буде вчитися дегустувати культуру, теж буде одним із завдань Гогольfest. З цією ж метою ми збираємося створювати фейкову Партію тлумачів апокаліпсису.
І яка мета її створення?
Політика в тому вигляді, в якому вона зараз є, викликає алергію і якусь бридливість чи що. Зараз ситуація проблемна скрізь, куди не кинь оком. Спроби реформувати зсередини – безнадійні, це як реформи на кладовищі. Тому потрібно будувати нове.
