А почалося все із будинку профспілок, який за лічені години став найбільшим крематорієм за всю історію країни.
А далі був — чорний четвер. День, коли силовикам офіційно дозволили розстрілювати активістів. Кривавий штурм Майдану став справжньою агонією тодішньої влади.
У ті трагічні дні, українці гинули по обидва боки барикад. Одні прийшли за покликом серця, інші — на вимогу влади.
Читайте також: Чим Кононенко заслужив таку довіру Президента?
Живий щит чиновники побудували собі з тих, хто не мав ані досвіду, ані права відмовитися. 18-річним хлопцям із внутрішніх військ просто нагадали про присягу.
Чим далі від тих трагічних подій, тим менше шансів знайти їхніх організаторів та виконавців.
Сьогодні про Майдан посадовці згадують тільки тоді, коли він їм потрібен. Чи то для власного піару, чи задля маніпуляції. І поки справжні герої залишаються за кадром, хвацькі політики заробляють публічні дивіденди.