Народний обранець Володимир Парасюк поцілив ногою в обличчя генерала СБУ Василя Пісного. Сутичка сталася на засіданні парламентського Комітету з протидії корупції. Там Парасюк наводив факти про невідповідність доходів Пісного його реальним статкам. Та до стусанів дійшло не через це. Пісний жбурнув фразою про те, що для Революції Гідності він зробив більше, ніж сам Парасюк.
Вчинок Парасюка викликав хвилю народного гніву. Гніву проти "перевертня в погонах", якого навіть стусанами не зігнати із насидженого крісла. Але мова не про те, чи правий Парасюк. Тут у кожного буде своя відповідь. Йдеться про те, що цей інцидент — лише епізод у великій історії цілої країни. Після Революції Гідності влада не знайшла в собі політичної волі для люстрації та очищення. І відкрила шлях до високих посад вчорашнім бандитам та корупціонерам.
Питання в тому, чому кримінальне минуле, публічні скандали та звинувачення у корупції не завадили генералу осісти у високих кабінетах. І не будь-де. А у Службі безпеки України. До слова, туди Василь Пісний попав після скандального звільнення з МВС. Напевно, що такі ротації просто неможливі без протекції на найвищому рівні.
Взагалі то це давня традиція України ставити на чолі боротьби зі злочинністю людей, які фактично цією ж злочинністю і керують. Пасивність влади в покараннях старих злочинців провокує самосуд. І якщо керівництво країни не почне чисток, народ сам їх почне.