Лютий 2014 — президент Віктор Янукович тікає від народного гніву і країну очолює тимчасова влада. Травень — українці дочасно обирають парламент і президента. Ім’я нового очільника країни стає відомим вже після першого туру. Майже 55% виборців віддають свої голоси Петру Порошенку.
Жовтень — новообраний президент на посаду прем'єра пропонує Арсенія Яценюка. Парламентська коаліція голосує "за". Ставку на Арсенія Петровича свого часу зробив і Захід. Саме цього політика там вважали людиною, здатною втримати президента від диктаторських амбіцій та корупційних спокус.
"Яценюк був як на противагу, тому що всі розуміли, що Порошенко – він все ж таки політик часів Януковича, він все-таки представник іншої генерації політиків. Тому з цих двох генерацій він мав породити таке здорове протистояння, здорову конкуренцію", — каже директор Центру Східноєвропейських перспектив (Вашингтон) Микола Воробйов.
Та замість здорової конкуренції вийшла "нездорова" співпраця: Україна від неї хворіє. Схоже, замість взаємного контролю президент та прем'єр просто поділили сфери впливу між собою. Як жити по-новому суспільству так і не показали. Хоча дещо таки змінилося — обличчя. Вони стали "новими" у старих корупційних схемах.
Як владні президентська та прем'єрська групи поділили сфери впливу над найцікавішими галузями та підприємствами країни — далі дивіться у програмі.