Чого не вистачає росіянам, щоб захопити Краматорськ?

24 Канал має ексклюзивне право на переклад і публікацію матеріалів Девіда Акса з порталу Euromaidan Press (EP). Оригінальна публікація початково вийшла на сайті EP та публікується з дозволу правовласника.

Вздовж майже 100-кілометрової лінії фронту біля Краматорська у них недостатньо піхоти, щоб зробити обидві речі одночасно. Щоразу, коли українська бригада десь утримує позиції, росіянам доводиться перекидати туди людей, щоб прикрити цю ділянку – і десь в іншому місці їхнє просування зупиняється.

Російських сил для оточення Краматорська недостатньо 

Стратегія російських військових проста за концепцією, але складна на практиці. Ідея полягає в тому, щоб російські війська просувалися вздовж недостатньо захищених флангів міста. Таким чином, вони можуть чинити тиск на основні лінії постачання міського гарнізону українців. Поки атаки на флангах ускладнюють постачання, російські інфільтраційні групи просочуються в місто, сподіваючись створити плацдарм для підходу наступних сил.

Фінальний штурм через цей плацдарм відбувається на пізньому етапі кампанії, коли українські сили вже ослаблені через нестачу постачання.

Ця стратегія працює лише тоді, коли війська на флангах і в центрі діють спільно. Перші стискають кільце оточення. Другі – просочуються всередину міста. 

Проблема для російського угруповання "Центр" на Краматорському напрямку полягає в тому, що через нестачу особового складу воно не може одночасно здійснювати й тиск на фланги, й інфільтрацію. Це сповільнює загальний наступ росіян і дає українським силам час окопатися, отримати підкріплення та сподіватися на диво.

"Планування російського наступу на оперативному рівні залишається дисциплінованим. Але лише "на папері". Угруповання вибудувані в певній послідовності, визначені напрямки ударів, цілі розподілені поетапно, але ця дисциплінованість не означає достатньої укомплектованості особовим складом", – пояснює картограф і аналітик Vitaly. 

Він розцінює одну з нещодавніх російських адаптацій радше як свідчення нестачі людей, ніж як прояв винахідливості. 

"Я сприймаю перехід до інфільтраційних груп із двох – трьох військовослужбовців на мотоциклах і квадроциклах радше не як ознаку тактичної інновації, а як наслідок дефіциту особового складу, який організаційна структура намагається приховати", — написав він.

Нестача особового складу стає ключовою проблемою росіян

Проблеми України з людськими ресурсами добре відомі. Утім, варто розуміти, що Росія також має подібні труднощі.

Так, росіяни все ще набирають близько 30 тисяч нових військовослужбовців щомісяця. Теоретично, нових сил достатньо, щоб замінити щомісячні втрати.

Але заміна втрат — це не те саме, що забезпечення ресурсами певної стратегії. 

Колишній головнокомандувач Олександр Сирський наприкінці червня оцінював чисельність російських сил в Україні у 721 300 військовослужбовців – це лише приблизно на 11 000 більше, ніж наприкінці 2025 року, тоді як російські втрати, за його оцінкою, становлять від 30 000 до 35 000 осіб на місяць. Навесні контрактний набір різко скоротився – на третину в річному вимірі, а Служба зовнішньої розвідки України нарахувала 195 000 контрактників станом на початок липня за річного плану в 409 000 осіб.

Російський генерал, який побажав залишитися анонімним і говорив із розслідувальним виданням IStories, ще виразніше описав потребу росіян. За його словами, щоб захопити решту Донбасу, що перебуває під контролем України, Росії доведеться щомісяця компенсувати щонайменше 55 000 – 60 000 втрат. Це приблизно вдвічі більше, ніж вона набирає. Ця цифра ґрунтується на даних одного неназваного джерела, тому до неї слід ставитися відповідно. Але вона описує той самий розрив, який Vitaly бачить на карті.

Коли українська бригада відбиває одну атаку будь-де вздовж Краматорського відрізка фронту, це може змусити російські полки переміщувати війська між підрозділами, щоб швидко поповнити втрати. Переміщення може підірвати бойову міць флангового або інфільтраційного підрозділу, який працює на іншій ділянці фронту.

Слабкий фланговий підрозділ може бути не в змозі підтримувати тиск на українські лінії постачання, при цьому наражаючи на небезпеку сусідній інфільтраційний підрозділ, який вишукує прогалини в українській обороні, які флангові сили мали б допомогти створити. Аналогічно, слабкі інфільтратори можуть знаходити прогалини в українській обороні, але не забезпечувати собі закріплення, фактично марнуючи зусилля сусідніх флангових груп.

Те, що зіграло проти росіян, може нашкодити й українцям

"Здатність українських збройних сил самостійно утримувати окремі ділянки фронту змушує російські формування компенсувати провали одне одного, і ця компенсація створює нові перешкоди. Я називаю це структурним стримуванням – не стримуванням у загальноприйнятому сенсі, і не доктриною, а побічним продуктом прохання до армії з недостатнім особовим складом дотримуватися послідовного плану за графіком", – пояснює Vitaly.

Побічний продукт не може бути захистом, і це працює лише доти, доки українці здатні його виробляти. Для цього їм також потрібна синхронізація власних дій. Постачання та підкріплення мають надходити саме тоді й туди, де вони найбільше потрібні. Підтримка з повітря та артилерійська підтримка мають переміщуватися з одного сектора до іншого залежно від нагальності потреб місцевих гарнізонів.

Усе це означає, що брак синхронізації, який уповільнив просування росіян на Краматорськ, зрештою може, навпаки, прискорити це просування – якщо і коли українці почнуть потерпати від проблем зі злагодженням.

Варто зазначити, що росіяни просуваються до Краматорська та Слов'янська повільно, але вони просуваються, особливо з північного сходу.

Можливо, росіяни й не мають ідеальної синхронізації між діями інфільтраційних груп та атаками на постачання. Але очевидно, що наявного злагодження достатньо, щоб повільно просуватися до останніх вільних міст Донеччини. Просто дуже, дуже повільно.